Вечір проти Івана Купала скорочено – Гоголь М
Цю історію розказав нам дячок Н-ської церкви. Він переповів те, що розказав йому дід.
В одному хуторі жив чоловік – пив, гуляв, а то раптом пропадав. Дарував дівчатам подарунки, і ніхто не смів відмовитися чи позбутися того подарунка – таким страшним був погляд у Басаврюка (так звали того чоловіка й підозрювали, що то сам диявол у людській подобі).
У козака Коржа був робітник Петро Безродний. Був би він добрим козаком, якби його одягти як слід у козацький одяг. І закохався Петро в дівчину-красуню – дочку свого господаря. Якось Корж
Зажурився Петрусь дуже, пішов у шинок. П’є горілку, а вона його не бере. Раптом Басаврюк з’явився, сказав, що може допомогти: хай Петро у Ведмежий яр приходить завтра, якраз у ніч на Івана Купала. Тільки одне чорт у нього візьме за гору червінців. Погодився Петрусь, прийшов. Басаврюк йому й сказав, щоб чекав півночі й зірвав лише квіт папороті,
Люди із сумнівом поглядали, говорили, що не принесе щастя бісівське добро, нечесним шляхом здобуте. Так і сталося. Став Петро сумувати, дичавіти, щось намагався згадати. Підорка всі очі проплакала, пішла навіть до знахарки у Ведмежий яр. Коли та прийшла до Петра, він, побачивши її, дико засміявся й кинув на неї сокиру, баба Зникла, а з’явився привид Івася. Підорка вискочила з хати за ним, а Петро зачинив двері. Люди не могли їх відкрити, а коли вибили, то побачили на місці Петруся купку попелу, а в мішках замість грошей – черепки.
Підорка пішла в монастир і ніби заніміла.
А в селі знову з’явився Басаврюк і показувався то в печеному барані, то в чарці, то в діжі, лякаючи людей.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)