В. Симоненко. Поезія “Перехожий”. Проблема індивідуальності й натовпу
УРОК 57
Тема. В. Симоненко. Поезія “Перехожий”. Проблема індивідуальності й натовпу.
Мета. Розкрити алегоричний зміст вірша, схарактеризувати образ ліричного героя; вчити учнів дискутувати на тему індивідуальності й натовпу; виховувати почуття власної гідності.
Обладнання: фото різних років В. Симоненка.
Хід уроку
I. Опитування домашнього завдання.
Учні виразно читають і аналізують самостійно підготовлені поезії В. Симоненка.
II. Мотивація навчальної діяльності.
Технологія “Інтерв’ю навпаки”. Інтерв’ю
– Пригадайте, будь ласка, де і коли я народилася? (19 березня 1930 р. в м. Ржищеві на Київщині).
– Ким за професією були мої батьки? (Вчителі).
– За що мене назвали донькою “ворога народу”? (Батько отримав незаслужено 10 років ув’язнення).
– Які поезії, написані мною, ви вивчали на уроках?
– З якої поезії ці рядки:
І нарешті по Одрі –
Темній, широкій –
На останній крижині самотня чайка пливе.
(“Чайка на крижині”)
– Чи пам’ятаєте, за що подав до суду
– Чи любите ви читати поезії?
– Хто з вас пробував писати вірші? Прочитайте.
– Дякую за інтерв’ю. До нових зустрічей.
III. Опрацювання нового матеріалу.
1. Слово Вчителя.
Діти, можливо, вас здивувало, що сьогодні до нас на урок завітала Ліна Костенко, адже ми продовжуємо вивчати творчість В. Симоненка. Справа в тому, що сьогодні ми познайомимося з поезією В. Симоненка “Перехожий”, яку він присвятив Ліні Костенко.
На долю Ліни Костенко випали і гучна слава, і не менш гучне мовчання. їй судилося стати предтечею цілої когорти шістдесятників, котрі намагалися розірвати ідеологічні ланцюги, повернути українській літературі добру славу. Голос Ліни Костенко вирізнявся з-поміж усіх: не змінили його ані роки репресій, ні цензурні заборони, ні гіркі розчарування. Вона залишилася сама собою – мужньою, безкомпромісною і гострою на слово. Говорити про її поезію – означає говорити про святість душі людини, її гідність, про ідеали добра, істини й краси, про нездоланність правди і необхідність боротьби за неї.
2. Виразне читання поезії вчителем.
3. Матеріал для вчителя.
Вірш “Перехожий” уперше був надрукований із присвятою в газеті “Літературна Україна” від 26 лютого 1963 року. На відміну від попередніх поезій, вірш від початку до кінця – інакомовний. Він сприймається, як розгорнена метафора, де в образі “перехожого” уособлено саме отой позитивний ідеал людини, що цілеспрямовано простує до мети, викликаючи захоплення, а часом і заздрість та єхидство, надто ж коли “спіткнеться” на очах в обивателя.
Як він ішов!
Струменіла дорога,
Далеч у жадібні очі текла
. Не просто ступали –
Співали ноги,
А тиша музику берегла.
Зовсім інша манера письма. Пластичне, сказати б, графічно-рухоме зображення.
– За допомогою якого художнього засобу створюється враження плинності руху? (За допомогою динамічних метафор: “стуменіла дорога”, “далеч текла”),
– Якими звуковими образами доповнюється картина руху? (Метафори: “співали ноги”, “тиша музику берегла”).
– Розкажіть, який образ виникає перед вашими очима після прочитання перших рядків? (Образ щасливої людини, що перебуває в цілковитій злагодженості з навколишнім світом).
– Чим доповнюється цей образ у наступних рядках? (Космічним баченням, захопленням безмежності світу).
– Чому, на вашу думку, тільки ліричний герой бачив красу і велич довколишнього світу? (Тому що найперше поетичним натурам дано помічати у звичних для інших речах гармонію, а потім описувати у своїх творах).
– Чому ж тоді перехожі побачили, як “спіткнувсь чоловік”? (Вони швидше побачать, як хтось спіткнеться, ніж підведуть очі, щоб побачити прекрасне навколо себе).
– Як ви поясните фразу: “Одні співчували йому убого”?
– Якими словами автор показує байдужість оточуючих?
– Чому такий прикрий випадок не засмутив “перехожого”?
– Випишіть з тексту слова, які б дали чітку характеристику головному героєві.
4. Усне малювання.
Уявіть себе на місці “перехожого” і на місці людини, яка йде назустріч ліричному героєві. Якою буде ваша поведінка?
5. Проблемне запитання.
– Симоненко змалював побутову картину про прикрий випадок на дорозі. Так чи ні? Обгрунтуйте свою відповідь.
Ясна річ, що перед нами зовсім не побутова картинка. Автор, використовуючи алегорію, показує творчий поступ людини, входження у літературу молодого покоління шістдесятників, виходить на загальнолюдські проблеми. Це отой вічний мотив відваги й обережності, Дедала й Ікара. Цей міфологічний сюжет трактується по-різному: одні віддають належне передбачливості батька, який попереджав сина, що не варто дуже наближатися до сонця. Та здебільшого симпатії віддаються юному Ікарові, який прагнув пізнати непізнане, вирватися на волю (адже вони з батьком були в полоні).
У Ліни Костенко є вірш “Брейгель. Падіння ікара”, у якому падіння Ікара сприймається оточуючими звично і просто. Подвиг ліричного героя не оцінили, так як не оцінили морально-етичного подвигу “шістдесятників”.
Симоненків Ікар – земний, він ходить між людьми і, незважаючи на те, що його “натхненної ходи” ніхто не бачить (помічають лише тоді, коли він спіткнувся), він і далі творить її в ім’я майбутнього, в ім’я руху і поступу.
IV. Підсумок уроку.
Скласти і записати синкан про В. Симоненка
Василь Симоненко.
Щирий талановитий
Творить, горить, іде
“Витязь молодої української поезії”
Патріот
Щирість, талант, патріотизм, мужність – ось той духовний грунт, на якому Симоненко став собою. Це поет, який усе життя йшов – до храму справжньої літератури, до себе, до України, до істини. Не випадково через усю творчість митця прозирає образ дороги. Енергійний, натхненний, усміхнений, закоханий у життя юнак. Таким він був і таким уже залишиться назавжди. Його співуча, тверда хода допомагала і допомагає багатьом розпрямляти спини, “дивитися прямо”, ставати собою – гідними людьми, достойними українцями.
V. Домашнє завдання.
Прочитати за підручником біографію А. Малишка.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)