В. А. Слєпцов (1836-1878)

В. А. Слєпцов (1836-1878) на відміну від Пом’яловського й Решетникова був дворянином, але вже з раннього дитинства він вів життя різночинця. Багатий життєвий досвід дав йому матеріал для ранніх нарисів і оповідань: “Владимирка й Клязьма”, “Листа про Осташкове”, “Питомка”. Центральний добуток письменника – повість “Важкий час” (1865), опублікована в “Сучаснику”.

Основний конфлікт повести будується на ідейному зіткненні революціонера Рязанова й ліберального поміщика Щетиніна. Сліпих (як і Пом’яловський в “Міщанському

щасті”) вважає за необхідне викрити поверхневий, напускний гуманізм Щетиніна, показати разючу невідповідність його ліберальних мовлень про “народні початки” і реальної поміщицької практики, що зводиться до експлуатації народу. Вустами Рязанова Слєпцов затверджує думку про неминучість боротьби й після скасування кріпосного права: “Скрізь, де є сильний і слабкий, богатий і бедний, хазяїн і працівник,- там і Війна…” Писарєв, що присвятив “Важкого часу” спеціальну статтю “Підростаюча гуманність”, сприйняв Рязанова як одного із блискучих представників улюбленого критиком
“базаровского типу”. Для Писарєва повість Слєпцова послужила приводом для різкого викриття лібералізму як соціально-політичного явища

К. И. Чуковський звернув увагу, що повість не випадково називається “Важкий час”. Дія її ставиться до 1863 р. Цей час дійсно було дуже важким для демократичного табору: сталася ясно, що революційна ситуація так і не переросла в революцію. Тому смутно, навіть подавлений герой повести. І все-таки він не втрачає надії. Рязанов вербує нові сили для визвольного руху. Він відвозить із собою дьячкова сина, підказує дружині Щетиніна – Марії Миколаївні – шлях до іншого, осмисленого життя. Показово, що в цьому випадку Слєпцов відмовляється від любовної інтриги. Марія Миколаївна вибирає свій шлях не тому, що полюбила Рязанова, а тому, що переконалася в правоті його поглядів

Повість Слєпцова містить у собі целую систему натяків, недомовок, іносказань, призначених для того, щоб, з одного боку, довести до читача-друга основну думку произ-веденця, а з іншого боку – уберегти повість від цензурної заборони. Сюжет повести явно ослаблений. По суті це цикл нарисів, що дають можливість широко зобразити російську післяреформену дійсність. В 70-і роки творча активність Слєпцова помітно знижується. Його роман “Гарна людина”, початок якого було опубліковано в 1871 р., закінчений не був. М. Горький, що високо цінував “великий, оригінальний талант Слєпцова”, особливо відзначав властиві йому гостроту спостережень, незалежність думки й скептичне відношення до російської дійсності. На думку Горького, деякими рисами своєї Творчості Слєпцов був близький Кчехову.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

В. А. Слєпцов (1836-1878)