Усе починається з любові (твір-міркування)
Сучасна Література 50-80-х років дуже швидко розвивалася. Представниками цього часу були такі автори, як Е. Евтушенко, Ю. Друніна, С. Орлів, Р. Рождественський, В. Висоцький і інші. Всіх авторів неможливо перелічити, тому що їх дуже багато. У своїх віршах письменники відбивали Теми Великої Вітчизняної війни, любові, взаємин між людьми, розвитку суспільства
Р. Рождественський – одна з найбільш яскравих фігур у поезії 50-80-х років. Він писав не тільки про Велику Вітчизняну війну, але також торкався соціальної теми й писав про любов. У вірші “Усе
Усе починається з любові: мрія й страх, вино й порох Трагедія, туга і подвиг усе починається слюбви.
Цими рядками Р. Рождественський хотів сказати нам, що заради любові люди готові йти на подвиги. Багато віршів його стали піснями. “Луна любові” – це один із кращих віршів про любов у сучасній поезії. Поет знайшов потрібні слова, щоб сказати про ніжності, про вірність у любові, про вічний, “зоряної пам’яті
И мені до тебе, Де б ти не була, Доторкнутися серцем неважко. Знову нас любов за собою покликала…
У цьому вірші описуються глибокі й сильні почуття люблячі й людські взаємини. Ю. Друніна також писала про любов, вона виступала за чистоту почуттів. У вірші “Любов” говориться про те, що серцю не накажеш. Жінка вночі веде сама із собою суперечка. Вона говорить одне, а серце відповідає зовсім інше. Зрештою, думаючи про своєму улюблений, героїня говорить серцю, що вона пропаде
Тоді в тобі народжується переляк, Все падає, усе валить навколо. И говориш ти серцю: Пропадеш! А серце відповідає: – Ну й що ж!
Поезія сучасної літератури 50-80-х років характеризувалася чистотою людських взаємин, любов’ю, добротою. Кожна людина повинен любити
Людські взаємини засновані на взаєморозумінні між людьми, на вдосконалюванні свого духовного миру. Любов допомагає бачити й слухати душу людини, змушує задуматися про байдужість, байдужність, низькість. Усе починається з любові. Кожна людина зіштовхується у своєму житті зі шляхетністю й підлістю, радістю й горем. У його духовному житті бувають часи торжеств і страждань. Але ми не перестаємо любити й гуманно ставитися друг кдругу.
У поезії 50-80-х років тема любові займає другорядне місце. Вона майже завжди пов’язана з Великою Вітчизняною війною. У своїх віршах поети показують нам гуманне відношення до людей, що прошли через всі жахи війни, захоплюються ними. У вірші “Остання любов” И. Г. Эренбурга ми бачимо не тільки солдата, а людини, його внутрішній мир, що повний почуттів:
Його остання любов Була єдиної, бути може…
Автор жалує про загублену любов солдата, що пішла разом з його смертю. Адже так не повинне бути. Кожний має право на любов і життя, і ніхто не вправі віднімати їх у нього. Людина має потребу в любові: із самого народження – у любові матері й батька, надалі – у любові інших людей. Ми всі маємо право на любов і повинні боротися за неї. Людські взаємини дуже складні. Незважаючи на всі труднощі, людина завжди шукає когось, хто міг би розділити з ним горе й радість, допомогти в лиху. Це яскраво звучить у вірші А. Т. Твардовского “До образ власної персони…”:
Так зі своєї попоратися долею, Щоб у ній себе знайшла доля будь-яка, И чиюсь душу відпустила біль
Автор докоряє самітність. Він призиває до любові, що є однієї із самих головних цінностей нашого життя. У вірші Симонова “Чекай мене, і я повернуся…” показана найбільша любов. Саме вона рятувала людей у страшні роки війни. Вона допомагала людям вижити в цій важкій обстановці:
Не зрозуміти не вїм, що чекали, Як серед вогню Очікуванням своїм Ти врятувала мене
Як видно, любов завжди відігравала більшу роль у житті: будь те Війна або мирний час
Міркувати про любов, про людські взаємини завжди дуже важко. Для цього потрібно хоч який-небудь досвід, що приходить згодом. Люди думають про цьому по-різному. Але без любові життя дуже складне. Тому необхідно любити й гуманно ставитися до людей. Саме цим ми зможемо врятувати наш мир, полегшити життя й зробити її більше щасливої. За всіх часів люди невпинно складали гімни самому великому, самому прекрасному й світлому почуттю на землі. Великі А. Пушкін, М. Лермонтов, А. Блок, С. Єсенін присвятили любові тисячі й тисячі рядків. Пройшли роки, століття, а люди й сьогодні вихваляють те, без чого б життя на землі втратила б усякий зміст
Фронтова любов у віршах Друніної – це одночасно й коливний вогник у землянці, і искреннее щастя тому, що:
Ти поруч – і все прекрасно, И дощ, і холодний вітер Спасибі тобі, мій ясний, За те, що ти є на світі…
Читаючи ці рядки, дійсно зайвий раз переконуєшся в тім, що любов – це не просто прекрасне, але ще й чарівне почуття. Скільки разів любов допомагала людям вижити, вистояти, із честю й достоїнством перенести все мінливості долі, зберігши в собі при цьому всі найкращі щиросердечні якості
Я можу за тебе віддати Усе, що є в мене й буде Я можу за тебе прийняти Гіркота найлютіших на світі доль
Ці чудесні рядки належать Едуардові Асадову – поетові з нелегкою долею
Повною мірою довелося прийняти йому “прикрість найлютіших на світі доль”. Війна жорстоко обійшлася з Э. Асадовим, відібравши назавжди зір у цього поета. Але любов – любов до Батьківщини, любов до життя, людям – створила чудо! Тільки завдяки їй він вистояв і вижив. Тому так багато у творчості Э. Асадова прекрасних рядків про любов!
Буду щастям уважати, даруючи Цілий мир тобі щогодини, Тільки знати б, що всі не зрячи, Що любити тебе не дарма!
От так саме загадкове, саме таємниче почуття допомагало поетам творити, а людям жити. І нехай часом поруч із ним коштують зрадництво, наклеп, неправда, обман. Але незважаючи на це, людина шукає свою любов, а знайшовши її, береже, не довіряючи нікому. Про любов написаноі багато: вірші, поеми, складені романси, балади; написані повести, величезні романи. Любов – саме прекрасне почуття на землі!
“Любов – це адже і є ті крила, на яких людина піднімається над усе…”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)