Урок: Вивчення повісті Е. Хемінгуея “Старий і море”

Мета: визначити основні проблеми і мотиви повісті Е. Хемінгуея “Старий і море”, розглянути образну систему твору; розвивати творче мислення учнів, активізувати їх пізнавальні інтереси, виховувати високий гуманізм, формувати моральні цінності та ідеали.

Обладнання: опорні схеми до твору, малюнки учнів, створені на основі вражень від прочитання твору, літературознавчі словники.

Тип уроку: урок поглибленого вивчення художнього твору.

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя.

Творчість Ернеста Хемінгуея протягом багатьох десятиліть

привертає увагу читачів і критиків. Вони відкривають у ньому все нові і нові риси, губляться перед “таємницею” авторської манери письменника, виступають із суперечливими судженнями про його твори. І чи не найбільшу кількість таких суперечливих відгуків викликала філософська повість-притча “Старий і море”, написана письменником у 1952 році. “Старий і море” – “лебедина пісня” автора, якою він гідно завершує свій творчий шлях, що підбиває філософський підсумок його боротьби за гуманізм, за красу, за гідність людського життя. У 1954 р. за цей твір Хемінгуею присудили Нобелівську премію.

На таємничому могутньому Гольфстримі відбуваються події філософської притчі про людство і світ, про людину, що створена не для поразок. Все просте, як боротьба стихій: акули, море і самотній човен старого рибалки. Однак уже кілька десятиліть цей твір читається по-різному читачами різних поколінь. У чому ж таємниця повісті?

ІІ. Оголошення теми уроку.

Отже, на уроці ми спробуємо розгадати “таємницю” повісті “Старий і море”, розкрити її високий гуманістичний пафос, дати відповідь на питання, про що ця повість: про двобій людини і риби, чи про гармонію людини і природи, про силу чи безсилля людини, про людську мудрість чи про людське безумство, про самотність людини в світі природи і в суспільстві чи невидимих зв’язках, що існують між людьми?..

ІІІ. Історія створення повісті “Старий і море”.

Повідомлення учня. “Я знаю лише те, що бачив”, – стверджував Хемінгуей. Події, описані в повісті, тісно пов’язані з життям Хемінгуея, який добре знав побут простих рибалок і сам частенько виходив в море. Ще в 1930 році письменник під час полювання на велику рибу висловив своєму другу редактору Максу Паркінсу думку про те, що виношує сюжет нового твору, але не береться за нього, оскільки поки що до кінця не зрозумів співвідношення таких великих понять, як людина і природа. У 1936 році письменник опублікував нарис “На голубій хвилі”, в якому розповів про випадок на морі, коли старий рибалка зловив великого марліна, але не зміг захистити його від морських хижаків, тому плакав, як дитина, і майже збожеволів від втрати і образи.

Півтора десятка років потому Хемінгуей, живучи на Кубі, близько познайомився із рибальськими сім’ями, зрозумів те співвідношення речей, про яке замислювався сам. Письменнику хотілося передати читачам такий досвід, який ніхто ніколи не передавав.

Хемінгуей знайшов по-справжньому позитивного героя, якому ніколи не були властиві ні внутрішні рефлексії (емоційне осмислення власних переживань, роздуми над динамікою власного стану), ні бажання втекти від трагічного світу. У старого рибалки обличчя пооране зморшками, долоні посічені морем і працею, але збереглися могутні плечі, веселі очі людини, що не скоряється, і повне надії на майбутнє серце.

ІV. Аналіз проблематики твору (перевірка домашнього завдання, у ході бесіди складаються опорні схеми до твору). На перший погляд, сюжет філософської притчі Ернеста Хемінгуея “Старий і море” нескладний. Старий рибалка Сантьяго вирушає далеко у відкрите море. Йому поталанило: він упіймав рибу, але вона була настільки великою і сильною, що старому доводиться довго і тяжко змагатися, щоб перемогти її. Але випробовування Сантьяго на цьому не скінчилися. По дорозі додому на його здобич напали акули, рибалка боровся з ними, але йому не вдалося зберегти рибу – старий повернувся лише з її скелетом. Закінчивши повість, Хемінгуей не віддавав її до друку, вважаючи, що обсяг занадто малий. Але сумнів автора розвіяв кінорежисер Леланд Хейуорд, який відмітив, що автору “не вдалося б сказати більше того, що він сказав, якби написав тисячу з гаком сторінок”. За глибиною поставлених проблем цю лаконічну повість неможливо порівняти з якою-небудь іншою.

Питання для дискусії.

У розв’язці повісті звучить думка, що життя продовжується: старий отримав перемогу над долею і самотиною

– він спить, а поряд з ним хлопчик, і старому сняться леви – символ недосяжної мрії, що дає сенс його існуванню.

V. Мотиви повісті (Бесіда запитаннями з елементами дискусії).

Хемінгуей побудував свою повість на системі мотивів, які постійно повторюються в оповіді, переплітаються і взаємодіють. На основі прочитаного твору учні складають схему “Провідні мотиви повісті”.

– Серед роздумів про рибу і їжу старому приходить думка, надзвичайно важлива для розуміння образу рибалки: “Не можна, щоб людина доживала віку в самотині, – думав він. – Але нічого не вдієш”. Що ж означає зауваження старого про невідворотність самотини в старості? Старий неодноразово повторює слова “сам – один”, “самотина”, “самотній”. Чи не виникало у вас відчуття його роз’єднання з людьми, світом?

– Пригадайте рядки: “Старий поглянув на безмежний простір моря, збагнув, який він тепер самотній”. Але там, у безмежному океані, з’явився табун диких качок; і “старий зрозумів, що людина в морі ніколи не буває самотня”.

Що ж допомагає йому перебороти самотність?

– Старий визнає свою зверхність над рибою, але в той же час і захоплюється нею, називає її незвичайною. Як змінюється ставлення Сантьяго до риби в ході оповіді? Чому герой говорить: “Колишня рибина… я занапастив нас обох?”

– Сантьяго і Манолін – імена старого і хлопчика, але вони не звучать в повісті. З якою метою автор майже не вживає їхніх імен? Чому старий так боляче відчуває відсутність хлопця-друга в човні? Що їх об’єднує?

– Сантьяго захоплюється бейсболом, який любить і Манолін. Це те незначне, що їх об’єднує. Вони обожнюють великого Ді Маджіо, який грає краще за всіх і перемагає, навіть травмований. Чому в морі у змаганні з великою рибою старий уявляє на своєму місці Ді Маджіо?

– Старий – справжній рибалка, досвідчений, вправний. Він виконує своє життєве призначення – бути рибалкою, це його робота, його професія, його мистецтво. Чи так це? Чому ж тоді, коли плоди його перемоги з’їли акули, старий не думає про збитки? Чи підірвала невдача віру Сантьяго в істинність свого життєвого шляху?

– Сантьяго в повісті неодноразово повторює: “Я незвичайний старий”. Як ви розумієте його самооцінку? (Питання для дискусії).

VІ. Характеристика Сантьяго.

Старий – справжня людина з власним етичним кодексом. У його поразках і перемогах – все його життя і життя людства. “Моральний кодекс” честі Сантьяго (Складають учні колективно). Кожний може написати на плакаті з вказаним вище заголовком рису Сантьяго, яка видалася йому визначною, і прокоментувати.

– Простота і гідність. – Воля та розум. – Ніколи не оглядатися на минуле. – Віра в себе, в людей. – Спокій та розсудливість. – Мужність і витримка. – Гордість. – Повага до братів наших менших тощо.

VІІІ. Узагальнююче слово вчителя.

Події повісті сприймаються як алегорія. Сам Хемінгуей обмежився наступним зауваженням щодо можливого тлумачення ЇЇ СИМВОЛІВ: “Не було ще хорошої книги, яка виникла із заздалегідь придуманого символу, запечатаного в книгу, як ізюм у солодку булку. Солодка булка з ізюмом хороша штука, але простий хліб краще. Я намагався змалювати справжнього старого і справжнього хлопчика, справжнє море і справжню рибу, і справжніх акул. І якщо я зробив це достатньо і правдиво, вони, звичайно, можуть тлумачитися по-різному”.

ІX. Коментар учнів до власних малюнків, визначення їх символічного змісту та ідеї.

X. Домашнє завдання. Твір на одну із тем: “Людина створена не для поразок”, “Життя – боротьба”, “А хто тебе переміг, старий?”.

Любов Грисенко Викладач Кременчуцького педагогічного училища

М. Кременчук