“Старий і море” Хемінгуея – повість-притча про людину
Філософська символіка та система образів твору. Літературні дослідники називають повість видатного американського письменника Е. Хемінгуея (1898-1961) “Старий і море” “притчею”, певно, це дійсно так. Бо цей, з одного боку, дуже реалістичний твір – не простий опис цікавої пригоди, не просто розповідь про поєдинок відважного старого рибалки з морем і рибою. Ця повість має значно ширший і узагальнений зміст, який не зводиться лише до авторської ідеї про необхідність збереження людиною мужності та гідності за будь-яких обставин. Про це
Що мав на увазі Хемінгуей? Напевно, однозначно відповісти на це питання неможливо. Але зрозуміло одне: він досягнув у своїй творчості вищої сходинки і на рівні ідей, і на рівні художнього зображення дійсності.
Зовні сюжет повісті досить нескладний. Старий Сантьяго, герой твору, стомлений невдачами, які переслідували його вже довгий час, відпливає далеко у море, в пошуках здобичі. Йому пощастило: попалась “величезна
Однак річ у тім, що сама по собі боротьба старого з рибою, з акулами – це лише видима частина сюжетного “айсберга”. Захована ж упідтексті частина говорить про більш важливе і значне: письменник розмірковує над взаємовідносинами людини із суспільством, людини і природи, людини і навіть Всесвіту. Реалістичні образи старого, моря, риби, хлопчика, левів, акул навівають символістичного значення і знаходяться в стані протистояння і єдності одночасно.
Стверджується думка про взаємозязок усіх мешканців Землі: людей, тварин, птахів, і в той же час один із парадоксів людського існування: людина змушена вбивати тих, коголюбить, хто “дорожчий від брата”. “Як добре, що нам не потрібно вбивати сонце, місяць і зірки, достатньо того, що ми вимагаємо їжу у моря і вбиваємо своїх братів”.
Людина – частина природи, частина Всесвіту. Вона відчуває це і прагне до гармонії з ними. Саме такою повинна бути світобудова: людина у гармонійному співіснуванні з природою, Всесвітом – до такої важнішої думки приходить Хемінгуей. Розглянемо взаємозв’язок образів і старого та хлопчика:
Старість – юність кінець – початок
Хлопчик Манолін – продовження старого, його майбутнє, він забезпечить йому безсмертя, отримавши разом із досвідом і частину душі сарого. “Був би зі мною хлопчик”, – рефреном звучать у повісті слова старого, якими автор стверджує думку, що сила людства у його єдності.
Образи акул – хижаків, ворогів можна ще сприймати, як перешкоди на шляху досягнення мети. Людина сміливо вступає з ними у боротьбу. “Акула нічого не боїться і чинить так, як їй заманеться. Тут звучить знамените “…людина не для того створена, щоб бути переможеною. Людину можна знищити, але її не можна перемогти”.
Але “переможець нічого не здобуває” – цю філософську думку Хемінгуей виніс навіть у заголовок одного із своїх творів. Сутність людського життя у боротьбі і перемозі в ній, можливо, це перемога над собою.
В житті (морі) у кожного є своя Риба (мета, ціль), яку потрібно здобувати, є свої Акули (вороги, перешкоди), і, слава Богу, є свій Хлопчик (надія на майбутнє, на своє продовження), свої Леви (“найкраще в моєму житті”, символ юності, дитинства, щасливих миттєвостей, того, що допомагає жити). А ще людина – частинка неосяжного Всесвіту. Вона відчуває себе добре лише в гармонії з усім, що оточує її: небом, сонцем, морем, птахами, рибами. Вона – не цар, не піщинка – вона рівна серед рівних.
Стають зрозумілими слова Хемінгуея з приводу закінчення ним повісті: “Здається, що я, врешті-решт, домігся того, над чим працював усе моє життя”. Письменник у своїх творах завжди змальовував якісь актуальні соціальні конфлікти, проблеми сучасного йому життя, оточуючого його суспільства. Тобто, там-були зафіксовані лише миттєвості, а тут – вічна картина світу і людського існування.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)