Українське бароко
Проте як же позначилося наукове пожвавлення XVII ст. на житті пересічної людини? А це вже дивлячись як його оцінювати. З одного боку, передовсім точним наукам європейці зобов’язані тим комфортом, до якого вже добре звикли (нині це виражається одним словом “євростандарт”). І дуже багато в цьому плані дало саме XVII ст. Винайдені вченими механізми чимдалі більше заміняли важку й нудну для людей роботу, сільське господарство і промисловість ставали ефективнішими.
Та й побут значно поліпшився. Так, саме тоді з’явилася така буденна тепер
Однак, з іншого боку, ті ж наукові відкриття не лише значно поліпшили життя людей, а й призвели до того, що на порозі XVII ст. людство здригнулося від жаху. З’ясувалося, що наша рідна, надійна й затишна
До того ж усі небесні тіла будь-якої миті можуть зіткнутися й розпастися на атоми, потягнувши за собою в прірву небуття всіх без винятку людей, з усіма їхніми грандіозними й дріб’язковими планами, коханнями й ненавистями, радощами та печалями. За висловом одного з тогочасних учених, людство відчуло себе неначе викинутим із теплої затишної хати на всі чотири вітри.
Змінився сам “інструментарій і стиль” наукового дослідження. У попередні епохи головним його “інструментом” було слово, гуманітарна думка, а від XVII ст. їх замінив експеримент. Якщо раніше наукові відкриття здійснювалися завдяки чиїйсь геніальній здогадці (інтуїції, прозрінню, осяянню), то від доби бароко провідним методом стало планомірне накопичення й ретельний аналіз наукових фактів. З’явилися такі звичні тепер галузі знань (зокрема й літературознавство), а математика набула (хоча й не загальновизнаного) статусу “королеви наук”. Пригадаймо, що мікроскоп і телескоп, без яких нині неможливо уявити навіть звичайну природничу лабораторію чи обсерваторію, винайдено саме в ті часи. А це не могло не позначитися на ідеології, на тому, що називають “духом епохи”. Сучасник В. Шекспіра, англійський філософ і державник Френсіс Бекон (1561-1626)
Кому ні тьма липка, ні сліпота химер,
Ні святощі доби думок не пов’язали,
Думок, що шлях землі прудкої розпізнали.
Старих дідів туман, той сон, що вельми струх,
Розвіяв ти й сказав: мета живого – рух…
Переклад Л. Череватенка
Суголосно про наукові відкриття італійського вченого Галілео Галілея (послідовника Коперника) висловився відомий український письменник і громадський діяч доби бароко, випускник Києво-Могиляиської академії (1698), викладач піїтики, риторики й філософії (з 1704) і ректор Київської академії (з 1711) Феофан Прокопович:
Чом ти ганьбиш безсоромно ім’я Галілееве, папо?..
Чим він тобі завинив, старче, тиране, скажи?
Може, злочинний, хотів він одняти
У тебе престол твій,
Чи, що тим гірш, намовляв віри
У Бога не йнять?
Ні, до святих володінь йому
Діла немає так само,
Як і до Стіксових вод,
І до античних богів.
Варвара гідний закон твій
Про світобудову, гаркавцю,
А Галілеїв вогонь – нищить безжально його.