Українська нація в романі Пантелеймона Куліша “Чорна рада”
У романі П. Куліша “Чорна рада” широко й детально, в живих образах та виразних яскравих картинах змальовано доленосні для української нації часи Руїни, зокрема “чорна” рада, що відбулася 1663 року в Ніжині.
У цьому першому в українській літературі романі показано життя козацької старшини, взаємини між запорозькими козаками та селянами, панством та козацькою старшиною.
Шрам, Сомко, Брюховецький – представники козацької старшини. Вони різні за своїми характерами, політичними уподобаннями, та все це люди, які вирішували чи
Шрам і Сомко бачили свою батьківщину міцною, самостійною державою, яка опирається на союз з Росією, зберігаючи свої права й вольності. Правити нею має козацька старшина на чолі з гетьманом. В образі Шрама і Сомка втілена ідея патріотизму.
Шрам, уже склавши полковництво, знову бере добровільно тягар на свої плечі, бо Україна в небезпеці. Він відважний бувалий воїн.
Сомко – мудрий державний діяч. Він мріє про самостійну Україну, де панували б лад, порядок і справедливість. “Уже пора знати, що нема там добра, де нема правди. Ні, нехай у мене всяке, нехай і міщанин, і
Зовсім іншим постає перед нами гетьман Брюховецький. Він уособлює в собі те лихе, підступне, що призвело до міжусобиць та кровопролитної війни. Перед “чорною” радою він прикидається простою, щирою людиною, роздаючи обіцянки всім, хто підтримає його волю та правду. Коли ж його обирають гетьманом, він показує своє справжнє обличчя: “Обдули ми дурне мужицтво, обдули міщан, обдули й старих дундуків”.
Складними за часів Руїни були і стосунки між простим козацтвом. У ті часи на Січ потяглась знедолена частина українського селянства, та залишились серед запорожців і справжні козаки. Один із них – курінний отаман Кирило Тур. Козацькі честь і звичаї, козацька воля, запорозька рівність та незалежність – такі ідеали цього славного козака.
Зображено в повісті сліпого бандуриста, Божого чоловіка, що має повні кишені грошей, а сам ходить у латаній свитині й без чобіт, а на ті гроші викупляє з неволі козаків. Своїми піснями та молитвами він зцілює душі людей. Таким самим носієм і хранителем кращих людських якостей є і старий запорожець Пугач. Він береже честь і закони козацтва. Це своєрідний суддя, до якого звертаються і за порадою, і за справедливістю.
У народнопісенному дусі зобразив П. Куліш Петра Шраменка – дужого, хороброго молодого козака, закоханого у свою дівчину. Зображуючи минуле, автор прагне збагнути і оцінити сучасне. Письменник дещо ідеалізує гетьманство, старшину, стоїть на їхньому боці.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)