Українська демонологія

Українська культура своєрідна і багата на різноманітні демонологічні персонажі. Уява пересічного українця завжди була багатою на різні вигадки, щось таємниче і цікаве. Так з’явилися у народному фольклорі чорти, водяники, русалки, домовики, перевертні та інші сили потойбіччя. Ось характеристика деяких з них.
Чорт
В народній уяві ця одіозна фігура нечистого світу постає у вигляді оброслої шерстю істоти з хвостом та невиликими ріжками. Іноді чорт може перетворюватись на тварину, здебільшого в козла або в барана, іноді він набуває форм

якоїсь чудернацької істоти, що більше нагадує мавпочку.
В дохристиянські часи роль чорта, очевидно, виконував Кудес, або Кудесник. Він мав дещо інший образ. З приходом християнства нечистий набув характерних для нього “сучасних” рис.
Зустріч з чортом не віщує нічого доброго. Після такого побачення людина може серйозно захворіти і навіть померти. Тому якщо Вам на шляху трапилась якась дивна істота, що говорить людською мовою, то треба неодмінно сходити до знахарки, яка силою Божого слова відверне від Вас усіляки напасті.
В народних прикметах чорт змалювується як істота, що завжди робить лише шкоду. Коли на вулиці дме сильний вітер, який знищує все на своєму шляху, то говорять “чорт жениться”. Святий пророк Ілля на своїй небесній колісниці, озброївшись блискавкою, ганяє нечистих по небу і по землі. Тож місце куди потрапляє блискавка вважається проклятим, а ставлення до людини враженої громом неоднозначне.
Незважаючи на те, що образ чорта найкраще описаний, цей персонаж міфології вивчений чи не найгірше.
Русалки
Кохання, романтика, синтез ліричних, романтичних та містичних почуттів – все це переплітається в образі русалки. Загальновідомо, що ця істота представляє собою дівчину з риб’ячим хвостом, але це досить спрощена характеристика. За народною уявою існує декілька типів русалок: польові, лісові та водяні. Водяні русалки, то дуже гарні дівчата з прекрасною косою. При місячному світлі вони вихдять на берег і починають розчісувати своє довге волосся. Вони ходять голі, лише зрідка накидають на себе білу прозору накидку. Лісові ж русалки, або мавки, то гарні дівчата з довгим та в’юнким волоссям, до того ж вони мають гарний голос і своїм співом можуть заманити хлопця або дівчину до води або в жито і там залоскотати. Русалками стають утопленики, самогубці а також діти, що померли нехрищеними (особливо це стосується дітей які померли на Трійцю).
Зустріч з русалкою небезпечна. Особливої активності вони набувають в так званий “мавський Великдень”, що припадає на Зелений четвер. Лише цього дня їх душі відпускають на волю і вони можуть приймати людську подобу і споживати людську їжу. Зустрівши молодого хлопця, або ж дівчину, русалка цього дня неодмінно затягне його у високі жита, аби там втамувати жагу кохання. Отож на “мавський Великдень” молоді треба сидіти вдома, не ходити житами і не купатися. Ці перестороги стосуються і дня Івана Купала.
Щоб уберегти себе від чарівного впливу русалок треба на Зелені свята не працювати, необхідно також спекти хліб і поставити його на підвіконні, щоб русалки наситились, а зустрівши нечестивицю треба перехреститись і силою молитви прогнати цю мару від своєї душі.
В народних розповідях, на основі яких створювали свої безсмертні твори Тарас Шевченко, Леся Українка та інші, русалки виступають як знедолені дівчата, яких лиха доля змусила попрощатися із життям а потім їхня душа не знаходила спокою і на тому світі.
Перевертні
Вовкулаки – це перевертні, які можуть бути вночі вовком, а вдень чоловіком. Одні народні оповідки кажуть, що вовкулаками народжуються, інші ж – про те, що ними становляться зачаровані хлопці, які випили “дурман-зілля”.
Вони роблять дуже багато шкоди – переводять худобу по селах, розкрадають добро, іноді нападають на людей. Вовкулаки дуже злопам’ятні, скажімо, якщо Ви образили свого злого сусіда і він виявиться перевертнем, то добра не чекайте – обов’язково заподіє якоїсь шкоди – дуже налякає дитину, наприклад.
Позбавитися статусу перевертня неможливо. Ним людина стає, або народжується довічно. Навіть добрі хлопці, які були гарними хазяїнами, під впливом чар стають лютими хижаками.
Захист від цієї напасті лише один, проте дуже дієвий – це молитва до Господа. Особливо опікується цими питаннями святий Юрій, який захистить Ваше господарство від непроханих гостей. Йдучи до лісу, особливо вночі, треба до кишені покласти шматочок свяченої свічки, або ж окраєць Великодньої паски.
Упирі
Упир то страшний чоловік, який допомагає відьмам у їх нечистих справах. Здебільшого їхсила набагато більша, ніж у відьом та і шкоди вони роблять значно більше. Це вампіри, які поступово випивають кров тієї людини з якою живуть. З ними можна зустрітись і при повному місяці, особливо в день рівнодення. В деяких розповідях говориться, що упирі – це душі нечестивих, які померли наглою смертю, а потім вселились в чисту християнську душу, іноді зустрічається думка, що той хто став упирем спочатку продав свою душу чорту.
Упирі страшенно бояться хреста і часнику (до речі, сучасна наука доводить, що справді є така хвороба “вампіризм”, і що справді хворі на неї бояться часнику).
Незважаючи на те, що упиря дуже важко розпізнати, бо вони переховуються під обличчям звичайних чоловіків, український народ, іноді несправедливо, називав упирями похмурих, невеселих та злих людей, які цурались веселих компаній і масових гулянок. Такі люди, за народною думкою, вдень сидять вдома, бо бояться світлу Божого, а свої чорні справи роблять уночі.
Домовик
Дух оселі, що оберігає помешкання. Він не видимий і живе за піччю, або ж відразу біля порогу. Побачити домовика можуть зовсім маленькі діти. Іноді він показується на великі свята – Різдво, Великдень, Трійцю. Цікаво, що зовнішній вигляд домовика в народній уяві залежить від матеріального стану сім’ї в домі якої живе домовик. В бідніших домах він голий, в багатших покритий шерстю.
Домовик не любить сварок, він слідкує за тим щоб у родині був лад та спокій, щоб сім’я дотримувалась традицій та звичаїв. Не любить домовик коли дівчата ходять з непокритою головою і лягають спати голими.
Якщо кожен член родини поважає домовика, то він може допомагати в господарстві, особливо чоловікам. Якщо ж його чимось розгнівити, або ж не запросити на своє нове помешкання, то тоді добра не чекай – і робота буде не ладитись, і стосунки між членами родини значно погіршаться.
Домовик може віщувати долю. Для цього він душить людину уночі, і тоді треба запитати: “На добро чи на зло?”. Якщо на добро то нічого не скаже, якщо ж на зло то дихне на Вас холодним подихом.
Є у домовиків і своє свято – 10 лютого на день Єфрема Сирина. Кожна господиня цього дня повинна приготувати улюблену страву домовика – кашу, і залишивши її на ніч запросити домовика на вечерю.
Домовика, незважаючи на всі його гарні риси, християнська релігія вважає нечистою силою. Хоча в дохристиянські часи він виконував роль доброго духа – заступника та охоронця оселі.
Покійники
Пам’ять про своїх предків, які жили на цій землі і залишили на ній свій слід завжди була притаманна українському народу. Поминальні обряди, почитання померлих родичів супроводжують кожне християнське свято. Через тиждень після Великодня, наприклад, відзначають так звану Радуницю – Великоднє поминання померлих, на Трійцю проводять “Зелені діди” і так далі. Але при всьому цьому душі покійних, які не відчули спокою на тому світі можуть заподіяти серйозної шкоди людям, що живуть на цьому світі. Саме для того аби уникнути цього треба у молитві просити Господа вибачити усі вільні та невільні гріхи померлого.
За традицією поминання покійного проводять тричі – на третій день – коли душа залишає тіло, на дев’ятий день, та на сороковий – коли душа відвідавши усіх своїх близьких залишає цей світ. Але іноді вона може залишитись, і тоді чекай неприємностей. Якщо мати дуже побивається за своєю померлою донькою, або навпаки, то вона може являтись їй уві сні а в особливих випадках і наяву. Все б, здавалось, нічого, але покійна забирає силу у живої і уже через деякий час можна відчути страшенну слабкість і втрату інтересу до життя. В такому випадку треба негайно занести до церкви панахиду за померлим і влаштувати обід на який запросити усіх родичів небіжчика.
Увечері на Чистий четвер після закінчення служби у храмі покійники влаштовують свій “мертвецький Великдень”. До церкви сходяться душі померлих, а службу їм правлять померлі священники. Але зустрічатися з родичами, які відійшли на той світ, не треба ні в якому разі, бо зустрівши живого вони хочуть його задушити і забрати з собою. По своїх могилах небіжчики розходяться лише після третіх півнів, тому вночі цього дня краще на вулицю не виходити. Є ще декілька днів, коли Господь відпускає душі померлих на Землю – на Спаса, під час Русалчиного тижня. На день святого Іллі пророка душам померлих праведників дозволяється раювати у воді, а грішник можуть обмити свої гріхи. Живим же купатись заборонено, бо покійник може забрати любителя гострих відчуттів на екскурсію до потойбічного світу.
Воістину фантазія українського народу цікава і повчальна. Темні сили пов’язані з різними релігійними формами очищення, спонукають людей не робити лихих справ, тягнутися до чогось світлого, божественного.