У нашій батьківщині роль письменника є насамперед ролье заступника за безмовних і принижених. Н. А. Некрасов
ЕВ нашій батьківщині роль письменника є насамперед ролье заступника за безмовних і принижених. Н. А. Некрасов. У Творчості Н. А. Некрасова праця зайняла одне з почетнейших місць. Поет у своїх віршах правдиво розповів про те, як живе й працює російський народ, показав його як справді-го будівельника й творця життя, “сівача й хоронителя” багатств країни, “чиї працюють грубі руки”. Праця основа життя, і тільки той може себе по праву вважати людиною, хто трудиться, лише тому відкриються в майбутнім житті небесні блага, хто на землі проводить
Лірик Некрасов як би завжди серед людей, їхнє життя, їхні потреби, їхня доля його глибоко хвилюють. І поезія його завжди соціальна. У шістдесяті роки поетом написано одне із самих значних його добутків знаменита “Залізниця”.
Ця велика пісня мерців, будівельників залізниці, розкриває безсовісну эксплуа-тацию підприємцями праці російських селян. Поет зумів намалювати живу картину важкого життя й безправ’я рабо-чих: Ми надривалися під спекою, під холодом, З вічно
Безкорисливою працею вони служили Богові, а не особистим цілям, тому в цю місячну ніч любуються справою рук своїх і радуються, що в ім’я Божие винесли великі борошна й страждання. Чуєш ти спів?.. “У ніч цю місячну Любо нам бачити свій праці Всі перетерпіли ми, божии ратники, Мирні діти праці!” У заключній частині Некрасов від образів знедолених, протяжних мужиків переходить до широкого, узагальненого образа протяжної Русі, переповненою великою скорботою народної. Поет вірить, що росіянин народ доможеться звільнення від визискувачів: Так не бійся за вітчизну любезнуюе Виніс досить російський народ, Виніс і цю дорогу залізну Винесе все, що господь не пошле!
Винесе всі й широкими, ясну Грудьми дорогу прокладе собі. Серед російських поетів Некрасов найбільше глибоко почувство-вал і намалював трагічно прекрасні образи вічних труже-ников і страждальців бурлак. Їхнє життя він бачив з дитинства, дитиною чув їхньої пісні-стогони, побачене й почуте незгладимими рисами урізалося на згадку поета
Некрасов рано зрозумів, чтов світі є цар: цей цар нещадний,/Голод назва йому. Нещадний цар-голод зганяє людей на волзькі береги й змушує тягти непосильну бурлацьку лямку. В автобио-графічній поемі “На Волзі” поет описав те, що потім все життя “забути не міг”: Майже пригнувшись головою До ніг, оповитим линвою, Взутим у постоли, уздовж ріки Повзли гурьбою бурлакие Праця бурлак була настільки важка, що смерть їм здавалася бажаною рятівницею. Некрасовский бурлака говорить: Коли б зажило плече,/Тяг би лямку, як ведмідь,/ А кабы до ранку вмерти -/ Так краще було б ще. Усюди поряд з показом безпросвітної ваги селянської частки, Некрасов малює могутні, сильні, світлі образи людей з народу, зігріті авторською любов’ю
Це Иванушка богатирського додавання, здоровенний детинушка, Саввушка росту великого, рука, що залізна, плечі коса са-жень.”Трудничество”характерна риса народних героїв поета. Мужика вабить робота важка, що нагадує богатыр-ское діяння, у мріях-думах він бачить себе не інакше, як богатирем: оре піски сипучі, рубає лісу дрімучі. Прокл у поемі “Мороз, Червоний ніс” уподібнюється шанованому в селянстві трудівникові-богатиреві: Більші, з мозолями руки, Подъявшие багато праці, Гарного, далеке борошна Особа й до рук бородае Все життя Прокла проходить у важкій роботі. На похоронах селянина “голосящие” рідні згадують про його любов до праці як про одній з головних чеснот годувальника: Батькам був ти радник,/ Работничек у поле ти быле Цю же тему підхоплює в ” Кому на Русі жити добре” Савелій, що, звертаючись до Матрене Тимофіївни, говорить: Ти думаєш, Матренушка,/ Мужик не богатир?
/ И життя його не ратна, И смерть йому не писана/ У бої а богатир! Немає жодної сторони селянського життя, що була б обійдена Некрасовим. Думка про безправ’я й страждання народу невіддільна у творчості поета від іншої думки об нього неза-метном, але справжній величі, про дрімаючих а нього неиссякае-мых силах
Тема нелегкої жіночої долі проходить через багато творів Миколи Олексійовича. У поемі “Мороз, Червоний ніс” автор малює образ “величної слов’янки”. Некрасов розповідає про трагічну долю Дар’ї, що взяла на себе всю чоловічу роботу й від цього гине. Замилування поета красою селянки нерозривно зливається із замилуванням перед її спритністю й силою в праці. Н. Чорні-Шевский писав, що для жінки, що “багато працює”, ознакою краси буде “незвичайна свіжість, рум’янець у всю щоку”.
Саме цей ідеал описує Некрасов, бачачи в селянці сполучення зовнішньої привабливості й внутрішньо-го, морального багатства, щиросердечної стійкості. Красуня, миру напрочуд,/ Рум’яна, струнка, висока, У всякому одязі гарна,/ У всякій роботі спритна. Доля Дар’ї сприймається як типова доля російської жінки з народу
Поет неодноразово
(1 votes, average: 5.00 out of 5)