Творчість Томаса Харди ( 1840-1923)
Творчість Харди відбиває той історичний етап у розвитку англійського суспільства, коли розсіялися оптимістичні викторианские ілюзії про мирне процвітання цього суспільства, коли з’ясувалося, що з кінцем промислової монополії Англії в країну вторгаються всі ті нещастя, всі ті протиріччя капіталістичного суспільства, які дотепер уважалися властивими тільки континенту. Приходить кінець острівної обмеженості англійської літератури середини століття – Література ця стає в набагато більшому ступені загальноєвропейської
Катастрофа
Харди – самий цікавий письменник цього періоду. Він зберігає багато традицій старого викторианского роману, але в його створеннях є щось від пластичності й переконливості образів Толстого. Подібно
Сучасне суспільство йому огидно, на мир він дивиться похмуро й безнадійно: людина завжди у владі обставин, завжди неспроможний перед долею. Все це зближає Харди з європейською літературою того часу, починаючи від Мопассана й кінчаючи Метерлинком. Але при цьому Харди найтіснішим образом пов’язаний з життям англійського селянства. Реальні протиріччя епохи, які в літературі декадансу приймали вид рафинированно психологічних “модних” проблем, він сприймає так, як вони виявляються в житті провінційного дрібного хлібороба. Завдяки цьому замість абстрактної внеисторической трактування проблем “кінця століття”, характерної для багатьох європейських письменників, у Харди завжди відчувається міцна реалістична основа його Творчості. Серед англійських селян він знаходить цільні великі характери, знаходить людей, здатних сміло й розумно діяти. Тому зіткнення його героїв з обставинами, долею дає матеріал для великої трагедії, а не створює враження безпросвітної сірості життя, яка панує в багатьох добутках того часу
Томас Харди народився в невеликому провінційному містечку біля міста Дорчестера в графстві Дорсет. Рід Харди брав початок від знаменитих норманнских завойовників Ле-Харди, але поступово зубожів і злився із селянським середовищем. Батько Томаса володів невеликою фермою, що не могла прокормити сім’ю, і прирабативал підрядами на будівлю будинків. Сам Томас стає архітектором, але при цьому з юності виявляє жадібну цікавість до літератури, зокрема грецької, – він навіть вивчає мову, щоб читати її вподлиннике.
Інтерес до грецької мови й грецької трагедії не пройшов для Харди безвісти. Протягом всієї своєї творчої діяльності Харди обмірковує й намагається на практиці визначити, які можливості й границі епічного й трагічного в сучасному мистецтві; зображення героя й розвиток подій у його романах завжди супроводжуються спогадами й натяками з області античної літератури
Ранні романи Харди, з яких перший – “Бідняк і леді” – не був навіть надрукований, а другий, “сенсаційний” роман “Розпачливі засоби”, вийшов в 1871 році, не представляють особливого інтересу. Значніше наступна книга Харди – його перший сільський роман “Під деревом зеленим” (1872) з характерним підзаголовком: “Сільська картина голландської школи”. Отут Харди з більшою майстерністю й спостережливістю обрисував побут провінційної селянської Англії. Але піднесений цей сільський побут у зовсім епічних і навіть ідилічних тонах, як збережений острівець “золотих днів старої веселої Англії”. Тут панує патріархальна поезія стародавніх селянських звичаїв, соковитий народний гумор, але сюжет і характери незначні, немає драматичного конфлікту (невелика хмарина, що затьмарила любов молодого сільського хлопця до дівчини з ферми, – поява багатого суперника – швидко розсіюється, і все кінчається веселим весіллям).
У цьому романі виявилася тільки одна риса зрілого Харди: тут виходить на сцену постійно присутній потім у його романах-трагедіях народний хор, але не з’явилися ще самі трагічні актори
(1 votes, average: 5.00 out of 5)