Творчість Э. Хемингуэя після другої Світової війни
Повість ” Старий і море ” або роман “Острова в океані”. Проблематика й поетика. Повість “Старий і море” Ця невелика по обсязі, але надзвичайно ємна повість коштує особняком у Творчості Хемингуэя. Її можна визначити як філософську притчу, але при цьому образи її, що піднімаються до символічних узагальнень, мають, підкреслено конкретний, майже відчутний характер
Можна затверджувати, що тут уперше у творчості Хемингуэя героєм став людина-трудівник, що бачить у своїй праці життєве покликання. Старий Сантьяго говорить про себе,
Море виступає в повісті майже як жива істота. “Інші рибалки, помоложе, говорили про море, як про простір, як про суперника, порию навіть як про ворога. Старий же постійно думав про море, як про жінку, що дарує великі милості або відмовляє в них, а якщо й дозволяє собі необдумані пли недобрі вчинки,- що поробиш, така вуж її Природа “. У старому Сантьяго є справжня велич – він відчуває себе рівним могутнім силам природи
Його боротьба з рибою, виростаючи до апокаліпсичних масштабів, набуває символічного сенсу, стає символом людської праці, людських зусиль взагалі. Старий розмовляє з нею, як з рівною істотою. “Риба,- говорить він,- я тебе дуже люблю й поважаю. Але я вб’ю тебе перш, ніж настане вечір”. Сантьяго настільки органічно злитий із природою, що навіть зірки здаються йому живими істотами. “Як добре,- говорить він собі,- що нам не доводиться вбивати зірки! Уяви собі: людина, що ні день намагається вбити місяць? А місяць від нього тікає”. Мужність старого гранично природно. Старий знає, що своя мужність і стійкість, що є неодмінною якістю людей його професії, вона доводив уже тисячі раз
“Ну, так що ж? – говорить він собі.- Тепер доводиться доводити це знову. Щораз рахунок починається заново: тому, коли він що-небудь робив, то ніколи не згадував про минуле”.
Сюжетна ситуація в повісті “Старий і море” складається трагічно – Старий, по суті, зазнає поразки в нерівній сутичці з акулами й втрачає свій видобуток, що дістався йому настільки Дорогою ціною,-но в читача не залишається ніякого відчуття безнадійності й приреченості, тональність оповідання найвищою мірою оптимістична. І коли старий говорить слова, що втілюють головну думку повести,- “Людина не для того створений, щоб терпіти поразки. Людини можна знищити, по його не можна перемогти”, – те це аж ніяк не повторення ідеї давнього оповідання “Непереможений”. Тепер це не питання професійної честі спортсмена, а проблема достоїнства Людини
Повість “Старий і море” відзначене високою й людяною мудрістю письменника. У ній знайшов своє втілення той справжній гуманістичний ідеал, що Хемингуэй шукав протягом усього свого літературного шляху. Цей шлях був відзначений шуканнями, оманами, через які пройшли багато представників творчої інтелігенції Заходу. Як чесний художник, як письменник-реаліст, як сучасник XX століття, Хемингуэй шукав свої відповіді на головні питання століття – так, як він їх розумів,- і дійшов цього висновку – Людини не можна перемогти. Задум цього добутку дозрівав у Хемингуэя протягом багатьох літ
Ще в 1936 році в нарисі “На блакитній воді” для журналу “Есквайр” він описав подібний епізод, случившийся з кубинським рибалкою. Сама ж повість була опублікована у вересні 1952 року в журналі “Лайф”. У тому ж році Эрнест Хемингуэй одержав Пулитцеровскую премію за свій добуток, в 1954 році Нобелівську премію по літературі