Творчий і життєвий шлях Толстого Олексія Миколайовича
А. Н. Толстой народився 29 грудня 1882 р. (10 січня 1883 р.) вг. Ніколаєвську Самарской губернії. У нього був загальний предок з письменниками XIX в. Л. Н. Толстим і А. ДО. Толстим – сподвижник Петра I граф П. А. Толстой.
Дитячі роки майбутнього письменника пройшли в маєтку Сосновка. Ставши студентом Петербурзького технологічного інституту, Толстой захопився символізмом і видав першу книгу віршів “Лірика” (1907). У другому поетичному збірнику “За синіми ріками” вигадливо переплелися стилізація під російський фольклор і захоплення акмеизмом.
Найбільш значні добутки цього періоду – цикл оповідань “Заволжя”, романи “Два життя” (“Диваки”) і “Кульгавий пан”. У роки першої світової війни Толстой – військовий кореспондент газети “Російські відомості” – успішно освоював новий для нього літературний жанр нарису. Сприйнявши жовтневий переворот як “нескінченно жорстокий і кривавий”, в 1918 р. Толстой емігрував з Росії.
В еміграції написана автобіографічна повість “Дитинство Микити” ( 1919-1920), почата робота над трилогією “Ходіння по борошнах”
У роки Великої Вітчизняної війни Толстой звернувся до публіцистики й військової прози (цикл “Оповідання Івана Сударєва). Паралельно йшла робота над наскрізною для творчості Толстого темою Петра Першого, що увінчалася історичним романом “Петро Перший” ( 1929-1945).