Творче наслідування Вергілієм поем Гомера “Іліада” та “Одіссея”
УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 8 КЛАС
І семестр
ЛЮДИНА ТА ЇЇ СВІТ У ДАВНІХ ЛІТЕРАТУРАХ
УРОК № 25
Тема. Творче наслідування Вергілієм поем Гомера “Іліада” та “Одіссея”
Мета: продовжити роботу над виразним читанням уривків із поеми “Енеїда”; знаходити приклади спільних елементів у поемах Вергілія та Гомера, вчити переказувати уривки з художнього твору; розвивати уміння вдумливо, уважно читати; виховувати повагу до доблесті, патріотичного служіння державі.
Обладнання: учнівські ілюстрації до поеми “Енеїда”;
ХІД УРОКУ
I. Актуалізація опорних знань
Перевірка домашнього завдання
1. Стислий переказ уривка з “Енеїди”: “Пророцтво Анхіза в Аїді про майбутню славу Риму”
2. Знаходження ключових фраз в уривку “Пророцтво Анхіза”, що стосуються:
– мети розповіді героя:
“Хочу уже давно тобі показати наочно
Рід твій майбутній і славних нащадків твоїх полічити…”
“Все я тобі покажу, й прочитаєш ти власную долю…”
– способу життя римлян:
“Ти ж пам’ятай, громадянине римський, як правити світом.
Будуть
Милувать щирих підданців і вкрай довойовувать гордих”.
3. Коментар учителя
– За одним із переказів, нащадком Енея була Рея Сільвія, або Ілія. Вона народила Ромула і Рема, але переслідувалася дядьком Амулієм, який прагнув убити і матір, і дітей. Марс урятував їх. Ромул та Рем були вигодувані посланою Марсом вовчицею, а виховав їх місцевий пастух. Згодом вони повернули владу своєму дідові Нумітору, а самі вирішили заснувати нове місце. У цей час поміж ними виникла суперечка, і Ромул убив Рема. Ромул став першим царем у новозбудованому місті – Римі.
II. Вивчення нового матеріалу
1. Слово вчителя
– Поема Вергілія “Енеїда” була задумана як римська “Іліада” та “Одіссея”. Взірцем для автора були поеми Гомера, з яким поет нібито змагався.
Перші 6 пісень “Енеїди” наслідують “Одіссею” Гомера. Вергілій розповідає в них про подорож і пригоди Енея дорогою до Італії.
Друга частина поеми нагадує “Іліаду” Гомера: мова йде про битви, у яких беруть участь герої.
2. Порівняння заспівів поем Гомера та Вергілія
Поема “Іліада”
ЗАСПІВ
(пісня 1, вірші 1-10)
Гнів оспівай, о богине, Ахілла, сина Пелея,
Пагубний гнів, що лиха ахеям багато накоїв:
Душі славетних героїв навіки послав до Аїду
Темного, їх же самих він хижим лишив на поталу
Псам і птахам. Так Зевсова воля над ними чинилась,
Ще відтоді, як у зваді лихій розійшлись ворогами
Син Атреїв, володар мужів, і Ахілл богосвітлий.
Хто ж із безсмертних богів призвів їх до лютої сварки?
Син то Зевса й Лето. Владарем тим розгніваний тяжко,
Пошесть лиху він на військо наслав…
Поема “Одіссея”
ЗАСПІВ
(пісня 1, вірші 1-21)
Музо, повідай мені про бувалого мужа, що довго
Снігом блукав, священну столицю троян зруйнувавши,
Всяких людей надивився, міста їх і звичаї бачив,
В морі ж багато біди і тілом зазнав, і душею,
Щоб і себе врятувать, і друзів додому вернути.
Та не вберіг він свого товариства, хоч як того прагнув.
Марно загинули всі через власне зухвальство безтямне –
З’їли, безумні, волів вони Гелія Гіперіона,-
Дещо, богине, і нам розкажи про них, Зевсова доню.
Інші, кому пощастило уникнуть загибелі злої,
Дома були вже, війни й небезпеки на морі позбувшись.
Тільки його, що так прагнув отчизни своєї дружини,
Німфа Каліпсо, владарка, тримала, з богинь найясніша,
В гроті глибокім, бажаючи мати його чоловіком.
В круговороті часу, коли рік надійшов відповідний
І ухвалили боги повернутись йому до Ітаки,
Навіть і там, серед близьких і рідних, не міг він уникнуть
Скрути тяжкої. Тоді всі богове йому співчували,
Крім Посейдона, – гнівом його Одіссей богорівний
Гнаний весь час був, аж поки рідного краю дістався.
Висновок. Заспіви в усіх трьох поемах виконують одну й ту саму функцію: повідомляють читачеві, про що піде мова у творі. Усі заспіви починаються зі звернення до Музи, що повинна надихнути на оспівування подій, яким буде присвячена поема:
“Іліада”: “Гнів оспівай, о богине, Ахілла, сина Пелея”.
“Одіссея”: “Музо, повідай мені про бувало мужа…”
“Енеїда”: “музо, повідай мені, чим саме прогнівана тяжко… “
Далі йде стислий переказ подій поеми. Цікаво, як закінчуються заспіви:
“Іліада”: “Пошесть лиху він на військо наслав”.
“Одіссея”: “Одіссей богорівний
Гнаний весь час був, аж поки рідного краю дістався”.
“Енеїда”: “Стільки страждання лягло на підвалини Римського роду!”
Останні слова, вочевидь, повинні були, за задумом авторів, підкреслити силу страждань та мук героїв, непересічність цих особистостей, що дозволила здолати усі перепони на їхньому шляху.
3. Робота над уривком “Щит Енея” (книга 8, вірші 626-731)
ЩИТ ЕНЕЯ
(книга 8, вірші 626-731)
Там-бо, на тому щиті, прозираючи роки майбутні,
Вирізьбив владар огню італійців майбутні пригоди,
Римського роду тріумфи, Асканіїв рід знаменитий
І незліченні усі, послідовно проваджені війни.
Вирізьбив він і Вовчицю у Марсовій тихій печері,
І коло неї близнят-сисунців, двох хлоп’ят нетямущих,
Як вони граються сміло, до матері як припадають,
Як і вона, повернувши до них свою шию могутню,
Пестить по черзі обох і тіло вилизує ніжне.
Там підіймається Рим, там сабінських жінок викрадають –
Хиже насильство під час циркової забави; ще далі
Вирізьбив бог бойовище нове, що схопилося раптом
Поміж куретами, Тацієм давнім та римським народом.
Далі обидва царі, військове покінчивши змагання,
Перед жертовником збройні, з вином у руках поставали
І, заколовши свиню, мирову виробляють угоду.
Тут же, зовсім поблизу, квадриги прудкі розривають
Надвоє Метта (не хтів ти додержати слова, альбанцю).
Тіло твоє пошматоване Тулл поволік по дібровах,
І придорожні терни у кривавій росі червоніли.
Далі Порсенна наказував місту прийняти вигнанця
І за Тарквінія римлян страшною облогою мучив;
Діти Енеєві в бій виступають за волю змагатись.
Став роздратований цар, на устах йому люта погроза,
Видко, почув, що наважився Кокліт мости зруйнувати,
Що утекла від сторожі і в Тіброві скочила води
Клелія-діва… Ще далі стояв у фортеці на чатах
Манлій, і храм боронив, і високий увесь Капітолій;
Ромулів їжився двір острішком нової соломи.
На позолоченім ганку сріблистий гусак неспокійно
Вгору зривавсь, кричачи, що галли уже біля храму.
Галли повзли по кущах, добиралися вже до фортеці,
Маючи добру заслону у темряві чорної ночі.
Кучері в них золоті, із золота й одяг, і броня.
В’ються плащі повишивані; щирого злота намисто
В кожного сяє на шиї молочній. Розмахує кожен
Парою списів легких і щитом захищається довгим;
Тут витанцьовують Салії, голі луперки за ними;
Фламіни тут у вовняних шапках, там Марсові видно
Скинуті з неба щити, там чисті жінки в колісницях
Святощі містом провозять. Ще далі мистець незрівнянний
Вирізьбив Тартар підземний. Плутонові брами високі
І лиходіям призначені кари; тебе, Катіліно,
На височеннім уступі і Фурій страшних проти тебе.
Праведні душі окремо, між них і Катон правосудний.
Понад підземними тінями йшов злотокований образ
Моря бурхливого; сива гойдалась і пінилась хвиля,
А навкруги викидалися срібні із моря дельфіни
І розбивали хвостами гребені хвилі. В осередку
Судна пишалися мідні. Велика то битва Актійська:
Море укрите усе кораблями. Кипить узбережжя
І відбивається золотом в хвилях прозорих Левкати.
Видно там, як цезар Август провадить у бій італійців,
Високо став на кормі він, а з ним і народ, і сенат весь,
І щонайбільші боги, і пенати. На скронях подвійне
Сяйво у нього горить, і зоря понад тім’ям аж рідна.
Далі Агріппа, з наказу богів, при сприятливім вітрі
Ставить у стрій кораблі; на чолі гордовитім у нього
Славна ознака звитяги, ростральний вінець променіє
Там з іноземною міццю, при зброї і шатах відмінних,-
Від узбережжів червоних, від східних земель повернувшись
З краю Зорі переможцем, – Антоній веде за собою
Бактрів, єгиптян і… гріх щонайбільший – єгипетську жінку.
Лавою всі наступають, і піняться води затоки,
Веслами збиті, розірвані тьмами носів корабельних.
Рвуться у просторінь всі із затоки: здається, Ціклади
Вирнули з синіх безодень, стикаються гори плавучі;
Так розгорнувся потужно невиданий бій корабельний.
Падає клоччя горюче і сиплються стріли повсюди,
Вогке Нептунове поле пролитою кров’ю багріє.
Серед двірської громади цариця єгипетська систром
Кличе до бою: не бачить гадюк, що її дожидають.
Тут чужинецькі потворні боги, тут Анубіс гавкучий
Проти Мінерви, й Нептуна, і матері римлян Венери
Стрілами прищуть. Та кинувся Марс у середину січі,
В панцир із криці закутий; із неба Ерінії люті
І невгамовна Незгода, до бою, розхристані, впали,
Лине Беллона услід і кривавим бичем розмахнулась;
В небі високому став Аполлон із натягненим луком,
Глянув на битву, і вмить повернулися, вражені жахом,
Геть утікають араби, сабейці, єгиптяни, інди.
Бачить поразку цариця. Велить розв’язати мотуззя,
Порозпускати вітрила, тікає. Митець божественний
Вирізьбив горду царицю, бліду, перелякану смертю;
В море односить її сприятливим подихом Япіг.
Ніл велетенський встає їй назустріч, і, вражений горем,
Лоно своє відкриває, й подоланих кличе до себе,
В гирла свої таємничі, у схованки плес ясно-синіх.
Далі, потрійним тріумфом до Римського замка вступивши,
Цезар богам італійським обіцяну почесть складає:
Триста в великому місті присвячує храмів обітних.
В захваті Рим од забав; скрізь оплески люду лунають;
Хори жіночі у храмах; жертовники скрізь пломеніють;
Скрізь по жертовниках всіх позабивано в жертву телята.
Сам же владика сидить на осяянім Фебовім ганку
І від підвладних народів приймає дари; прикрашає
Пишно храму одвірки, і довгою в’ються стягою
Перед потужним язики земні в розмаїтих убраннях.
Викував мудрий Ковач розперезаних афрів, нумідів,
Дальніх лелегів, карійців і лучників добрих – гелонів.
Там і Євфрат переможений ллє свої води тихіше,
І краєсвітні Моріни, і Рейн із подвоєним гирлом,
Даги й далекий Аракс, що не терпить мостів над собою.
Так милувався Еней дивовижним дарунком Вулкана;
В захваті він од майбутніх подій і, радіючи серцем,
Взяв на своє рамено майбутність і славу нащадків.
(Переклад М. Зерова)
Літературні паралелі
– Назва уривка є досить красномовною. Яку літературну паралель можна провести? (Щит Ахілла, описаний в “Іліаді”)
– Пригадайте, що було зображено на щиті Ахілла? (Сцени мирного та воєнного життя)
Виразне читання уривку Бесіда
– Хто викував щита Енеєві? (Вулкан – Гефест)
– Що зображено на щиті?
(“Там-бо, на тому щиті, прозираючи роки майбутні,
Вирізьбив владар огню італійців майбутні пригоди,
Римського роду тріумфи, Асканіїв рід знаменитий
І незліченні усі, послідовно проваджені війни”.)
– Які з сюжетів, що зображені на щиті, вам відомі?
(Ромул і Рем, вигодувані вовчицею;
Гуси, що врятували Рим;
Актійська битва;
Антоній і Клеопатра та ін.)
– Як ви гадаєте, що відчував Еней, отримавши такого щита? (Радість, гордість за своїх нащадків; знання майбутнього надавало йому сили й наснаги.)
III. Узагальнення та систематизація вивченого
“Кола Вена”
Визначте, що об’єднує ці твори (на основі вивченого матеріалу).
1) Жанр: епічні поеми;
2) герой: один головний, здійснює подвиги заради Батьківщини;
5) функція заспіву;
3) сцени військових битв;
4) опис щита героїв;
6) сцени пригод і поневірянь героїв;
7) герої: циклоп Поліфем, Сцилла і Харібда.
Підсумки
“Енеїда” Вергілія, написана під враженням поем Гомера, значно вплинула на римську та європейську поезії, ставши для них у свою чергу взірцем для наслідування. Творчістю Вергілія захоплювався Данте й використав “Енеїду” у своїй “Божественній комедії”. Поему Вергілія переробляли і пародіювали в різних європейських літературах, в тому числі і в українській: широко відома “Енеїда” І. П. Котляревського.
IV. Домашнє завдання
Порівняти “Енеїду” Вергілія та Котляревського.
Заключне слово вчителя.
ВЕРГІЛІЙ
Мужик із Мантуї, повільний і смаглявий,
З дитинства ніжного колисаний селом,
Звеличив кий і плуг, і мідний шолом,
І знісся до вершин нечуваної слави.
Бо крізь огонь і дим усобиці іржавий
Побачив кращий вік і проспівав псалом,
Як спочиває світ під цезарським орлом
У лагіднім ярмі безсмертної держави.
Той час минув – і Рим, і цезарів діла
Рука історії до трун поволокла,
Де сплять усіх часів ілюзії й корони.
Та він живе, і дзвін гучних його поем
Донині сниться нам риданнями Дідони,
Бряжчанням панцирів і сплесками трирем.
(М. Зеров)
(2 votes, average: 4.50 out of 5)