Твір за новелою Райнера Марії Рільке “Пісня про Правду”
Драматичною, кривавою і суперечливою була епоха переходу від XІX до XX століття. Суть людського буття, духовні цінності були поставлені під сумнів. У цей час йшли світові війни, руйнувалися держави і з’являлися нові. Канули в небуття старі уявлення про світ, наставав час нових наукових відкриттів. Райнер Марія Рільке – відомий австрійський поет – подорожуючи Україною, зацікавився її історією та культурою. У пошуках сенсу буття, виходячи з ситуації, що склалася, Рільке намагається повернутися до витоків буття, основ життя, відшукати втрачену
Центральним образом цього твору є образ сліпого співця Остапа, якого Рільке порівнює з Богом. Рільке стверджує: справжнє мистецтво зачіпає душі людей, впливає на них, піднімає на боротьбу, і над ним не владний час. Автор порівнює старого сліпця з міфічним співцем – Орфеєм, чарівний голос якого творив дива. Так і
Герой розповіді – Евальд – хоче почути щось про народних співців. Автор-оповідач починає розповідати про широкі українські степи, де живуть дивовижні та надзвичайні люди, знайомить із сім’єю Петра Якимовича, який малює ікони. Хід подій змінюється а приходом співака Остапа. Його спів хвилює й окриляє. Слухаючи розповідь про Правду і Кривду, Евальд робить висновок: “Цей старий був Богом”. Так австрійський поет і письменних Рільке відкрив Європі надзвичайну країну Україну з її героїчною історією, сильними людьми і своєрідним національним колоритом. Прототипом сліпця Остапа став Остап Вересай виконавець народних дум та історичних пісень. Він умів надати простому сюжетові глибину і силу. Майстерно передавав красу народної пісні, поєднуючи її з грою на кобзі, надаючи незабутнє враження. Така виразна манера виконання і зробила Остапа Вересая відомим серед сучасників. Завдяки своєму талантові Вересай будив у слухачах відчуття пошани до історії та культури України.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)