Твір за новелою-казкою Е. Т. А. Гофмана “Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер” за темою: “Чи місце чарам у буденному житті?”
Чудеса трапляються з тими, хто в
Них вірить.
Кожному на світі – і освіченому, і обмеженому, і дорослому, і малому; і доброму, і негарному; хочеться чуда. Не кожного дня і щогодини, тобто, коли забажаєш, а зрідка, неочікувано, незвичайно, у винагороду. Так, як це було у творі: видатний чарівник Проспер Альпанус створив “звичайнісіньке диво”, допомігши Бальтазарові не у побутовій дрібниці, а у бажанні перемогти Цахеса. Оце, на мою думку, і є правильним.
Тільки-но уявіть: на місці країни Керепес увесь наш, справжній, реальний світ. Якщо
Вона каже, що кожна хороша людина здатна творити чудеса.
Чи будівельники, що своїми стамесками з мертвого сірого каменю творять шедеври – той же Будинок з химерами.
Багато людей кожного дня творять своє маленьке чудо. Я вважаю, що і вчитель творить своє диво. Хіба не чари те, що учень, який не знав нічого, перед очима у якого була темна пелена, за допомогою вчителя заповнює прогалини в знаннях? По-моєму, це диво.
Знаєте, як я казала, кожному хочеться чудес. Проте хтось чекає на нього, а потім зневірюється і перестає; живе сірим, нудним життям; хтось чекає його усе життя і потім все ж таки отримує, а хтось звісно чекає чуда, проте і робить щось для того, аби воно сталося. Бо: “Якщо хочеш отримати чудо, то зроби йому крок назустріч!”.
Мені здається, що як і в казці-новела Гофмана, у нас теж є добрі чарівники й феї, що прибули з казкової країни. По-моєму, Проспером Альпанусом на землі можна назвати Миколу Амосова, який своїми чарами врятував десятки тисяч людей. Чи доброю феєю можна назвати Катерину Білокур, яка малювала такі картини, що навіть на звичайному полотні намальовані квіти отримували запах і зацвітали.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)