Визначте своєрідність гротеску в повістях Е. Т. А. Гофмана “Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер” і “Золотий горнець”
Визначте своєрідність гротеску в повістях Е. Т. А. Гофмана “Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер” і “Золотий горнець”.
Одна з найго – етріших барв іронії Гофмана – гротеск. Гротескові персонажі Гофмана з одного боку створюють спотворене та жахливе враження, з іншого – комічне, комедійне. Кожний з персонажів втілює в собі якесь окреме явище, згущене, сконцентроване в образ.
Одним з головних гротескових персонажів є Крихітка Цахес – з одного боку реальний потворний хлопчисько, з іншого – фантастична істота,
От людина, яка стоїть на чолі князівства Керепес – князь Барсануф, наступник Пафнуція Великого. Він вважає себе не більше і не менше, як “батьком вітчизни”, чомусь ненавидить фей і чаклунів і виганяє їх з країни – і разом із ними казку, чари, фантазії. Його великі пристрасті – золота горілка з Данцига та нагороди. Це він – автор нового ордена Зелено-плямистого Тигра з двадцятьма діамантовими гудзиками. Він – уособлення чиновницької недалекоглядності і приземленості, робить з духовного карлика міністра – взірець для усього князівства, а потім не може навіть побачити того міністра у реальному карликові. Винними за все, що коїться навколо, Барсануф вважає оточуючих, а не самого себе, і щедро роздає покарання.
Іще один чиновник – пихатий барон Претекстатус, який, власне, і підштовхнув фею Розабельверде на жахливе чаклунство, що призвело появу культу Цахеса у князівстві. Він був настільки пихатий, що, як каже Гофман, він сумнівався, “чи здатна очолити притулок панна, яка не може вказати предків хоч би до тридцять другого коліна…” – і наказав феї змінити ім’я хоч би на Рожа-Гожа… Барон має “освіту”, єдиною радістю від якої є вміння розбірливо писати французькими літерами.
Так само пихатий і професор Мош Терпін, “генерал-директор природничих справ”, який займається лише тим, що піддає цензурі та ревізує сонячні й місячні затемнення і передбачає погоду. Отримуючи найкращих птахів і звірів з князівських лісів, професор… смажить їх “дія дослідів”. Терпін навіть займається “наукою”, пише трактат про те, чому вино має інший смак, ніж вода.
В історії західноєвропейської літератури Гофман став одним із зачинателів жанру новели. Він повернув цій малій епічній формі авторитет, який вона мала в епоху Відродження. Усі ранні новели письменника увійшли до збірки “Фантазії в манері Калло”. Центральним твором стала новела “Золотий горнець”. За жанром, як визначав сам автор, – це казка із нових часів. Казкові події відбувалися в знайомих і звичних автору місцях Дрездена. Поряд зі звичайним світом мешканців цього міста існував таємний світ магів і чаклунів.
Герой казки – студент Ансельм, дивовижно невезучий. Він був безпорадний в повсякденному житті. Герой жив нібито у двох світах: у внутрішньому світі своїх турбот і мрій і у світі повсякденного життя. Ансельм вірив в існування незвичайного. Волею авторської фантазії зіткнувся зі світом казки.
Ансельм закоханий у реальну і типову німецьку міщанку Вероніку, яка чітко знала, що кохання -“справа хороша і в молодості необхідна”. Він закохався в одну із змійок, нею виявилася чарівна казкова дівчина Серпентіна. Ансельм одружився з нею, у спадок молоді одержали золотий горщик з лілією, який принесе їм щастя. Вони поселилися у казковій країні Атлантиді. Вероніка вийшла заміж за регістратора Геєрбранда – обмеженого прозаїчного чиновника, схожого своїми світоглядними позиціями з дівчиною. Ансельм став поетом, жив у казковій країні. Боротьба за душу Ансельма, що велася між Веронікою, Серпентіною й тими силами, що стояли за ними, завершилася перемогою Серпентини, що символізувало перемогу поетичного покликання героя.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)