Твір Відображення героїчної боротьби запорозького козацтва за волю в народних піснях та думах
Відображення героїчної боротьби запорозького козацтва за волю в народних піснях та думах
Святими лицарями в боротьбі за священну волю свого народу стали запорозькі козаки. їхні подвиги оспівані в народних піснях та думах. У XV-XVII ст. турецько-татарські орди нападали на українські землі, забирали молодих людей в рабство, старих та малих знищували. У піснях та думах того часу зображена та жахлива доба. В них високо звучала ідея патріотизму.
Яскравим пісенним образом є козак Байда – мужній, сміливий захисник народу, який не погоджується
Твоя дочка поганая, Твоя віра проклятая!
Навіть зносячи тяжкі муки, Байда бореться з ворогом. У піснях та думах змальовано козацькі походи в Крим і Туреччину, вірне побратимство, яке допомагало долати і бурю на Чорному морі, і турецьку сторожу на кораблях, і степові тернисті шляхи. У поезії ніжно і лірично оспівано, як проводжають козака у бій. Журбою та жалем сповнені слова пісні “В чистім полі возик біжить”:
В чистім полі возик біжить мальований. На возику козак лежить зарубаний. В правій руці шабля стремить, А по шаблі річка біжить Кровавая.
Через окремі деталі:
Природа в народній пісні жива, чутлива до людського горя і радощів. Українські пісні та думи захоплюють своїм реалізмом, правдивістю почуттів.
Усна народна творчість як основа розвитку української літератури
Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине… От де, люде, наша слава Слава України!
Т. Шевченко
Усна народна творчість – це основа нашої безмежно багатої культури. Це наш дух, наша душа, наша пісня, якій світ дав найвищу оцінку. Використання вікового досвіду народу завжди допомагало нашим письменникам. Починаючи від Котляревського, ми можемо побачити в їхніх творах яскраві зразки народної мудрості, цього невичерпного й справді цілющого для художника джерела.
Фольклор бере свій початок ще з тих часів, коли не було ні писемної літератури, ні письма взагалі. Усна народна творчість слугувала народу для власних потреб, як-то: колискові, казки, загадки, примовки. Вони мали прищепити дитині любов до народної творчості, надати їм зразки моральної норми поведінки, сформувати естетичні смаки.
Протягом століть напруженої боротьби за національне і соціальне визволення український народ творив сувору, мужню й водночас ліричну поезію – думи та пісні. Ці перлини народної творчості не втратили і ніколи не втратять свого наукового та культурного значення, адже в них відбито світогляд народу на кожному етапі його історичного розвитку, його моральноетичні погляди, естетичні смаки.
Основний пафос дум – оспівування ратних подвигів українського народу, проповідування здорової суспільної та сімейної моралі. Герої таких дум як “Втеча трьох братів із города Озова”, “Отаман Максим Старий”, “Іван Богун”, “Хмельницький та Барабаш”, “Олекса Попович” стали вже загальновідомими символами боротьби за краще майбутнє українського народу. Кобзарі співали ці думи в українських містах та селах, несучи людям звістку про подвиги, віщуючи про нові битви та події визвольної боротьби.
Історична пісня, як і дума, збагачувалась кращими надбаннями близьких їй жанрів народнопоетичної творчості, хоч завжди була цілком самостійним жанром. Історичні пісні були покликані зобразити страждання людей, коли палали міста та села України, коли молодих людей забирали в полон, а старих – нищили. Про це йдеться у таких відомих історичних піснях, як “Зажурилась Україна, бо нічим прожити”, “За річкою вогні горять”, “В Цариграді на риночку”.
Сюжети нашої минувшини, оспіваних народних піснях та думах, невмирущі, вони вічні. Саме тому українські письменники намагалися використати їх для створення не тільки історичних, але й художніх творів. Завдяки їм віковий досвід народу й досі передається з уст в уста наступним поколінням.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)