Твір по темі Великої Вітчизняної війни
Тема Великої Вітчизняної війни стала на довгі роки однієї з головних тем літератури XX століття. Причин тому багато. Це й неминуще усвідомлення тих нічим не вос-полнимых втрат, які принесла Війна, і гострота моральних колізій, які можливі лише в екстремальній ситуації, і те, що з радянської літератури надовго було вигнано всяке правдиве слово про сучасність, – тема війни залишалася часом єдиним острівцем дійсності в потоці надуманої, фальшивої прози, де всі конфлікти, відповідно до вказівок “понад”, повинні були відбивати боротьбу гарного
Однієї з перших спроб сказати правду про війну стала повість В. Быкова “Знак лиха”. Повість ця стала етапної у Творчості білоруського письменника. Їй передували його добутку про війну, що стали вже класикою літератури XX століття; “Обеліск”,
И тому так зненацька для них те, що Степанида не готова підкоритися їм беззаперечно. Не дозволити себе принижувати – от джерело опору цієї літньої жінки в такій драматичній ситуації. Степанида – сильний характер. Людське достоїнство – от головне, що рухає її вчинками. “За своє важке життя вона все-таки пізнала правду й по крохам знайшла своє людське достоїнство. А той, хто один раз відчув себе людиною, ніколи вже не стане худобою” – так пише В. Биків про свою героїню. При цьому письменник не просто малює нам цей характер – він міркує об нього джерелах
Необхідно задуматися про зміст назви повести – “Знак лиха”. Це цитата з вірша А. Твардовского, написаного в 1945 році: “Перед війною, начебто в знак лиха…” Те, що діялося ще до війни в селі, стало тим “знаком лиха”, про яке пише В. Биків. Степанида Богатько, що “шість років, не жалуючи себе, надривалася в батрачках”, повірила в нове життя, однієї з перших записалася в колгосп – недарма називають її сільською активісткою. Але незабаром вона зрозуміла, що немає тої правди, що вона шукала й чекала, у цьому новому житті. Коли вимагають нових розкуркулювань, побоюючись підозри в потуранні класовому ворогові, саме вона, Степанида, кидає гнівні слова незнайомому чоловікові в чорній шкірянці: “А справедливість не потрібна? Ви, розумні люди, хіба не бачите, що робиться?”. Не раз ще намагається втрутитися Степанида в хід справи, заступитися за арештованого по помилковому доносі Левона, відправити Петрока в Мінськ із проханням до самого голови ЦИК. І щораз її опір неправді натикається на глуху стіну
Не в силах змінити ситуацію поодинці, Степанида знаходить можливість зберегти себе, своє внутрішнє почуття справедливості, відійти від того, що діється навколо: “Робіть що хочете. Але без мене”. У передвоєнних роках – джерело характеру Степаниди, і не в тім, що вона була колгоспницею-активісткою, а в тім, що зуміла не піддатися загальному захвату обманом, словами про нове життя, страху, зуміла піти за собою, за своїм уродженим почуттям правди й зберегти в собі людський початок. І в роки війни воно визначило її поводження
У фіналі повести Степанида гине, але не упокорюється з долею, пручається їй до останнього. Один із критиків помітив іронічно, що “був великий втрата, нанесена Степанидою армії ворога”. Так, видимий матеріальна втрата не велика. Але нескінченно важливо інше: Степанида своєю загибеллю доводить, що вона – людина, а не робоча худобина, яку можна скорити, принизити, змусити підкоритися. В опорі насильству проявляється та сила характеру героїні, що як би спростовує смерть, показує читачеві, як багато може людина, навіть якщо він один, навіть якщо він у безвихідній ситуації
Поруч зі Степанидою Петрок показаний як характер якщо не протилежний їй, те, у всякому разі, зовсім інший, не активний, а скоріше боязкий і мирний, готовий піти на компроміс. Нескінченне терпіння Петрока засноване на глибокому переконанні, що можна з людьми поговорити добром. І лише наприкінці повести ця мирна людина, вичерпавши весь запас свого терпіння, зважується на протест, відкритий відсіч. Насильство спонукало його до непокори. Такі глибини душі розкриває незвичайна, екстремальна ситуація в цій людині. Народна трагедія, показана в повісті В. Быкова “Знак лиха”, розкриває джерела справжніх людських характерів