До кінця літа 1832 р. у Пушкіна виникає первісний задум “Капітанської дочки”, а в жовтні того ж року він починає працювати над романом “Дубровский”. Таким чином, “Дубровский” і ” Капітанська дочка ” зв’язані були притомного Пушкіна, як ланки однієї й того ж ланцюга.
В “Дубровском” кріпосники-поміщики, продажні чиновники були зображені Пушкіним з реалістичною точністю й конкретністю. Жорстокий самодур Троекуров, зовні культурний князь Верейский дані на широкому соціально-побутовому тлі, що підкреслювало їхню
типовість. Зате з незмінним і безсумнівним співчуттям намальовані Пушкіним образи селян, зокрема коваль Архип, що рятує з ризиком для життя кішку після того, як він же підпалив хату з там суддівськими чиновниками, що перебували. Селяни в Пушкіна виявилися більш життєво й психологічно достовірними, чим їхній проводир Володимир Дубровский, образ якого був створений відповідно до традицій романтичного мистецтва.
По суті, у Дубровского немає нічого загального із селянами. Він палко бажає помститися Троекурову за особисту образу. Бунт же селян носить соціальний характер. І закономірно, що як тільки повстання
подавлене, Дубровский залишає своїх селян. Очевидно, подальші особисті пригоди Дубровского (вони були намічені в збережених планах) Пушкіна вже не дуже цікавили. Художня структура роману вийшла неоднорідної: реалістичне зображення російського життя з масою колоритних побутових подробиць не сполучалося із традиційним образом “шляхетного розбійника”, з яким були зв’язані всякого роду романтичні пригоди. Можливо, це відчував і сам Пушкін, залишивши роман незакінченим. До того ж у цей час у нього дозрівав інший задум, що виник ще до початку роботи над “Дубровским”. Мова йде про “Капітанську дочку”, пов’язаної з “Дубровским” єдністю задуму: селянське повстання й місце в ньому дворянина
