Твір по повісті О. Рибина “Кіно” із самого початку”
20 років тому, у серпні 1990 року, я почув про загибель Віктора Цоя. До цього я не захоплювався його творчістю, але в мене були друзі, які любили “Кіно”. Після смерті Цоя мене зацікавило, що ж вони знаходили в цій групі. Я став збирати статті, слухати запису й поступово дуже захопився. Один раз мені в руки потрапила книга, що зацікавила мене тим, що її автор – відомий ленінградський музикант Олексій Рибин – був гітаристом групи “Кіно” із самого її утворення й майже до смерті В. Цоя. . Повість “Кіно” із самого початку” залучила
Ця книга написана в жанрі повести: тут велику кількість діючих осіб (самі музиканти, їхні друзі, критики, цензори й багато інших людей, з якими доводилося мати справа героям повести); події, описувані в книзі, відбуваються в період з кінця сімдесятих років по другу половину вісімдесятих років. Дуже часто автором порушується хронологічний порядок подій, що надає оповіданню живий, що зацікавлює характер, привертає
Тоді хтось пропонує організувати групу. Так утворився колектив “Гарін і Гіперболоїди” на чолі із Цоєм, що сочиняли музику й вірші. Далі про життя музикантів групи в умовах, коли вони були змушені брати участь у квартирних концертах, продавати малюнки Цоя (а він учився в художнім училищі), щоб заробити на інструменти й музичну апаратуру. Поступово група здобуває популярність, міняє свій склад і назву на більше звучне й коротке “Кіно”. Після завзятих репетицій вступає в ленінградський клуб-рок-клуб, виїжджає в Москву на гастролі. На закінчення автор розповідає про розрив, що відбувся між В. Цоєм і іншими музикантами групи. На цьому оповідання припиняється, і із цієї книги ми не можемо довідатися, що з “Кіно” в останні роки життя Цоя.
Повість Олексія Рибина постійно переривається відступами різного характеру. Як мені здається, вони-те й становлять найбільший інтерес для читача, що поставив перед собою ціль довідатися якнайбільше про прямування-рух-рок-рух вісімдесятих років і про музикантів різних груп. Автор дуже докладно малює портрети майже всіх героїв, що з’являються в його оповіданні. Це й друзі О. Рибина, і люди, широко відомі навіть сьогодні: критик Артем Троицький, що багато допомагав ленінградському кндерграунду й концерти різних груп у Москві; співак Борис Гребєнщиков, що допомагав групі “Кіно” у записі її перших альбомів. Завдяки цьому персонажі повести з’являються перед читачами яскравими образами. У книзі “Кіно” із самого початку” з’являються відступи навіть пейзажного плану, одне йз яких дуже вразило мене: “Ленінград. Сіре небо, як брудна вата, воно заліплює очі й особу. Бруд на вулицях… Почорнілі дерева… Канали… Проспекти… Немудро, що в цьому місті люди часто божеволіють”. Адже це ж майже по Достоєвському! Перед очима встає яскрава й виразна картина.
Видимо Петербург завжди робив таке незабутнє враження, і завжди в ньому були люди як божевільні, так і талановиті. Повість “Кіно” із самого початку” написана легкою й зрозумілою мовою. Ті деякі жаргонні слова й вираження, які зустрічаються в тексті, зрозумілі навіть читачеві, незнайомому з рок-прямуванням. Деякі музичні терміни, які можуть представляти труднощі для розуміння, ретельно роз’ясняються автором прямо в тексті. Ця книга допомогла мені розібратися в складних ланцюжках взаємин між різними рок-групами й музикантами, показала відношення автора до періоду вісімдесятих років. Я довідався багато нового про свою улюблену групу. Я рекомендував би прочитати цю книгу всім, хто цікавиться джерелами сучасного пітерського рок-руху.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)