Твір по баладі Иоганна Вольфганга Гете “Лісовий цар”
Гете розповідає нам про відношення людини до природи. У цьому добутку три головних герої: маленький хлопчик, його батько й “лісовий цар” – це великий темний ліс, через який вони скакають. Батько й маленький хлопчик їдуть додому. Вертаються вони дуже пізно, і хлопчикові здається, що темний ліс із білим туманом – це “лісовий цар із сивою бородою”: “Дитя, що до мене ти так прильнул?” “Рідний, лісовий цар в очі мені блиснув: Він у темній короні, з густою бородою”. “Про ні, те біліє туман над водою”. Маленький хлопчик боїться
Тому маленький хлопчик так і тремтів. Після бабусиних казок йому будь-який шелест гілок від вітру здавався голосом лісового царя, що з ним говорить. У кожному шумі, що доносився через дерева, йому чудилася погроза: “Дитя, я зачарувався
І він уже не говорить із батьком, а кричить йому: “Рідний, лісовий цар нас хоче наздогнати; Уж от він: мені задушливо, мені важко дихати”. Їздець зляканий не скакає, летить; Дитина тужить, дитина кричить. І зрештою маля не витримує. Страх був так великий, темний холодний ліс так його пугал, що хлопчик умер прямо на руках у свого батька:
Їздець поганяє, їздець доскакав…
У руках його мертва дитина лежала.
Неуцтво й сліпа віра в чудеса й чарівництво
От, як мені здається, причина трагедії. Німецький поет розповів нам історію на перший погляд просту, але, як у будь-якому великому добутку, у неї безліч прочитань, і говорить він у ній і про це.