Твір-опис за картиною В. М. Костецького “Повернення”
Цю картину можна було б назвати “Зустріч”, можна було б – “Дочекалися”, а можна – “Щастя”. Справді, мить, показана художником, – це незабутні хвилини невимовної людської радості. На порозі квартири, де в розчинені двері виглядає жінка (мати? родичка? сусідка?), – троє: він, вона і хлопчик. Чоловік і татусь повернувся з війни! Він у військовому одязі, ми бачимо тільки спину. Вона обнімає його, припавши до грудей, – тільки маківку голови видно та жіночі ноги. І синок припав до татка, наче приклеївся до рідної постаті, до батькової
І ще можна було б назвати картину “Щаслива мить”! Що значить прислів’я “Дівчата шиють та співають, а мати поре та плаче”? Це прислів’я – улюблене в моєї бабусі. Вона часто вживає його, завжди доречно і ніколи – просто для того, щоб абищо сказати. І насправді, прислухайтесь, придивіться до всього, що відбувається. Наприклад, дочка вирішила допомогти матусі прибрати кімнату. Весело, швидко впоралася
Таких прикладів можна навести безліч. Працюють, наприклад, учні на уроках праці. Хтось сумлінно все виконує, може, занадто довго вовтузиться, але закінчує справу – і все як слід. А інші швидко-швидко не туди гвинтика вкрутили, не так аркуші зшили. Перевірив учитель – не вийшла потрібна річ, користуватися, не переробивши, не можна. І хоч плач тому вчителеві, а виконавці ж працювали весело й бездумно. Знов прислів’я спрацює. Тож як у мене вдома щось не до ладу виходить, бабуся й гукне: “Що? Дівчата шиють та співають?” А я у відповідь: “А мати поре та плаче” – і йду виправляти свої помилки.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)