Твір опис Дика качка
Пригадалася дика качка, яка жила по сусідству, на озері Ясному, і водила за собою вивідок вже дорослих качат. Ми познайомилися з нею у той день, коли поселились на цьому березі. Проходили берегом, я розглядав кожний кущ, латаття на озері, намагаючись заглянути на саме дно. Несподівано помітив у лозовому кущі качину сімейку. З десятеро вже оперених качат замаскувались під жовте старе коріння, а стара качка з шумом випурхнула з куща. Ламала крила, підлітом пливла біля берега, відчайдушними і переляканими очима дивилась на мене. Птах був кимось скалічений.
Позавчора в озері довго бовтались косарі-рибалки.
Топтали азартно, з веселим гуком. Розлякали не тільки рибу в Ясному,
Серед них не було старої качки з покаліченим крилом. Вона сховалась у заростях, заздро дивилась у небо, на своїх крилатих дітей і, можливо, гірко лила пташині сльози і журилась своєю пташиною журбою.
Минуло вже два дні, а качиний виводок не появлявся на озері. Тільки чути було вечорами і ранками, як призивно в розлуці кахкала одинока пташина, марно кличучи дітей, які відчули смак до польоту і збагнули всю красу і неосяжність великого й могутнього світу.
Пораненим одиноким птахом відчув я себе у темній оселі…
Ледь зажеврілось на сході, а я вже був на ногах. Бездонне небо, місяць повний і рожевий у променях невидимого сонця, озеро сонне, повите ранковим туманом, пташиний щебет, вологий холодок – все те непомітно перекинуло мене в інший світ, у світ мого дитинства…
Іду до озера. Серед латаття появились, покликані світлом, білі і жовті лілії, які передбачливо ховаються на ніч під воду. Швидконогі сухорляві жучки-ков-занярі спритно, мов першокласні хокеїсти, носяться по дзеркальній гладіні озера.
Несподівано натрапляю на качиний виводок. Щиро радію за щастя качки-матері, скаліченої в боротьбі за життя своїх дітей. Мені боляче було бачити її, покинуту, стару і одиноку, безкрилу і безпорадну. Зараз вона, щаслива і збуджена, заклопотано метушиться серед табунця, то витягає шию, то втягує її, ніби переконує в чомусь неслухняних дітей…