Твір на тему Віра у щасливе майбутнє народу
За вішем Т. Шевченка”Заповіт”
Чужа земля. Безлюдний берег Аральського моря. Куди не кинь оком – піски, піски, піски. На березі – самотня постать. Похилена голова, опущені плечі говорять про те, що людина охоплена відчаєм, тугою. Хто це? Тарас Шевченко, відірваний від рідної України. До болю в серці марив він вишневими садками, співучою рідною мовою, широким розливом могутнього Дніпра. Думками він там, на батьківщині, серед рідних і близьких, знайомих і незнайомих, серед свого народу, за кращу долю якого він карається, мучиться, але
Патріотизм – характерна риса Т. Г. Шевченка. Його серце було по вінця переповнене любов’ю до рідної батьківщини, народу, майбутню долю якого він не уявляв без поваги до її минулого. Великий Кобзар мріяв про той час, коли історію України буде писати не німець, а самі українці. І на рідній землі зазвучить у повний голос материнська мова. Жінка, мати, гестра •- вони завжди посідали в душі поета особливе місце. їм належало його щире захоплення й співчуття. В новій Україні поет хотів бачити жінку щасливою і радісною в своєму материнстві. Перечитуючи натхненні сторінки поезій Шевченка, присвячених його мріям про майбутнє нашої країни, відчуваєш їх свіжість, пристрасність, життєву схвильованість. Як і передбачав поет, квітучою і незалежною стала і наша батьківщина. Гаряче серце митця, наче звертаючись до нас сьогодні зі сторінок своїх творів, хвилює і зворушує безмежною вірою в людину, в світлий прийдешній день моєї рідної землі. Та не треба забувати, що завтра починається сьогодні. І ми повинні працювати так, щоб зробити Україну великою і могутньою державою.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)