Любов до батьків – основа всіх чеснот (Цицерон)

ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ

Любов до батьків – основа всіх чеснот (Цицерон)

Я повністю погоджуюся із словами древнього мислителя Цицерона про те, що любов до батьків визначає, чого людина варта.

Я впевнений, що поганий син ніколи не стане хорошим чоловіком і батьком, адже якщо він не вміє, любити людей, які дали йому життя, то не буде по – справжньому любити і дружину, і власних дітей.

Кожна доросла людина береже пам’ять про рідну сім’ю, де все було вперше: і перші радощі, і перші прикрощі, і перші уроки доброти, чуйності,

праці, взаємодопомоги. “Сім’я – це найважливіша царина, де людина проходить свій перший шлях”, – писав видатний педагог Антон Макаренко.

У кожній сім’ї складаються лише їй притаманні стосунки, створюється особливий мікроклімат. Чи пануватимуть у ній дружба, взаємоповага, єдність почуттів, поглядів чи, навпаки, кожен член родини думатиме лише про себе, залежить не тільки від батьків, але й від дітей також. Навіть у сім’ї, де батьки не знаходять спільної мови, духовно багата дитина може оздоровити домашню атмосферу.

Яскравим прикладом такої родини є сім’я моєї тітки, маминої сестри. Я дружу

з її сином Дмитром, моїм двоюрідним братом, часто буваю у них удома і не раз спостерігав, як дорослі сваряться з будь-якого приводу. Чоловік звинувачує мою тітку в тому, що вона погана господиня, а та “відбивається” словами, що він неуважний до неї й сина. У цій колотнечі тільки Дмитро зберігає спокій. Щоб у батьків було менше приводів до сварок, він навчився смачно готувати, прибирати у квартирі, хлопець організовує для всієї сім’ї культпоходи в театр, на виставки, заохочує батька до участі у своєму шкільному житті. Якось брат зізнався, що почуває себе в сім’ї дорослою людиною, яка живе поряд з двома підлітками, нездатними домовлятися між собою. Хлопцеві важко, але він розуміє, що завдяки йому батьки не розлучилися, живуть разом багато років і поступово-таки вчаться не тільки говорити, а й слухати одне одного.

Дмитро – розумний, добрий, талановитий хлопець, але найважливіше в його характері – це любов до батьків і бажання бачити їх щасливими.

На жаль, живуть на світі люди, які не люблять своїх батьків, відмовляються від стареньких. По всій Україні розкидано не лише безліч дитбудинків, а й будинків для людей похилого віку, де доживають свій вік батьки й матері успішних дітей. Не має значення, чим виправдовують такий учинок діти, головне, що старенькі позбавлені родинного тепла й любові найрідніших людей.

Згадаймо Володьку Лободу, героя роману Олеся Гончара “Собор”. Володька – доволі успішний чиновник, але люди називають його “батькопродавцем”, бо його батько, старий металург Ізот, з волі сина доживає в будинку для ветеранів далеко за містом. Володька навідує батька і щиро дивується, чого старенький не хоче його бачити.

Любов до батьків – це найприродніше почуття синів і дочок. Нам треба жити так, щоб батьки знали, що ми їх любимо і поважаємо. Від цього першого в нашому житті щирого почуття народжуються всі наші найкращі риси характеру, усі наші чесноти.

Поважайте час і сьогоднішній день. Поважайте кожну хвилину, адже вона помре і ніколи не повториться, і це завжди серйозно (Януш Корчак)

Я повністю погоджуюся зі словами видатного польського педагога Януша Корчака про те, що треба поважати кожну хвилину, цінувати кожен день свого життя, який пройде і більше вже ніколи не повториться.

Як же виховати в собі оте “почуття часу”? Головне, не марнувати своє життя, не розмінюватися на дрібниці. Учені-психологи, педагоги рекомендують проводити хронометраж, записувати, скільки часу в день іде на уроки, на власні захоплення (хобі, заняття спортом, книги), на перегляд телепередач, на сидіння за комп’ютером. Проаналізувавши ці записи, ми зрозуміємо, чи не марнуємо час, чи не витрачаємо його даремно на зустрічі з нецікавими людьми, на дурнуваті забавки.

Якось подруга розповіла, що познайомилася з цікавою компанією і запросила на зустріч зі своїми новими приятелями. Я погодилася і дуже пожалкувала про це.

Компанія зібралася на дитячому майданчику. У руках і хлопців, і дівчат пляшки з пивом, цигарки. Розмови ні про що, голосний сміх, лайка, смілива бравада: “Дивіться – ми не боїмося видаватися такими, як ми є!” – спочатку смішили мене. Але дуже швидко мені набридло дивитися на все це – і я пішла. Цій компанії не треба думати, чим зайнятися, як і що говорити: усе відомо і звично, навколо всі свої. З часом моя подруга зрозуміла, що за все треба платити. Невивчені уроки і конфлікти з батьками – ось результат згаяного по-дурному часу.

Ми повинні чітко розуміти: затримався, запізнився із здійсненням своїх планів і мрій – і ось уже твоє місце в житті кимось зайняте.

Заповниш свій час пустими розмовами, непотрібними зустрічами – і не помітиш, як ровесникам стане з тобою нецікаво: знаєш мало та й розповідати не вмієш.

Видатна українська письменниця Ліна Костенко застерігає: “Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу”. Вона вчить, що все, що минулося, пройшло, не можна переписати заново: “…і як напишеш, так уже і буде”. Людина повинна поспішати жити, “зробити щось, лишити по собі”, не марнувати час, який невтомно спливає, щоб уже більше ніколи не повторитися.

Отже, кожній людині треба з повагою ставитися до часу, цінувати і берегти його від життєвої марноти, витрачати його тільки з користю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Любов до батьків – основа всіх чеснот (Цицерон)

Categories: Твори з літератури

Links