Твір на тему – Роман із народного життя (за романом П. Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”)
Роман П. Мирного та І. Білика “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” був написаний наприкінці XIX ст., коли Україна, здавалося, вже назавжди втратила свою незалежність і волю. Безземелля, напівголодне існування, непомірні побори, утиски з боку панів і чиновників дошкуляли селянинові, перетворювали його буття на щоденне пекло. Після реформи 1861 року селяни надіялися отримати землю без викупу. Отримали, але тепер, як вогню, боялися, щоб, бува, з землею не повернулася неволя, щоб не довелося працювати на нових панів. Із приходом в українське село “голодної
П. Мирний добре знав життя простого народу; працюючи повітовим чиновником, він багато подорожував Полтавською губернією. Під час однієї з таких поїздок від Полтави до Гадяча він почув від візника сумну розповідь про страшного й надзвичайно жорсткого розбійника Василя Гнидку, засудженого до каторги. Ця розповідь глибоко вразила письменника, запала в душу.
Так з’явився Чіпка. Реальний грабіжник був лише поштовхом до роздумів, до створення
У романі Чіпці протиставляється баба Оришка – добра, лагідна, любляча. Надихнули авторів на створення такого образу дитячі згадки про колишню кріпачку Ірину Батієнко, яка була нянькою братів Рудченків. Сусідська наймичка Галя, яка вабила своєю красою та вдачею юного канцеляриста Рудченка Панаса, залишила слід у його серці й під пером письменника вповні розквітла польовою царівною у творі “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Роман сповнений фактів із життя реальних людей, реальних подій Полтавщини, але художній талант авторів дозволяє читачам побачити всю українську дійсність від зруйнування Січі до “голодної волі”. Увесь твір пронизують болісні роздуми над долею рідного народу.