Твір на тему – Образ народного співця в поезії Тараса Шевченка
…А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли.
Т. Шевченко
Безсмертне ім’я та неповторні твори Тараса Григоровича Шевченка вже півтора століття живуть у серцях людей, у мріях і надіях нашого народу, пробуджуючи щирі й благородні почуття.
Тарас вийшов із народу, на власні очі бачив його тяжке життя, гіркі сльози, які сповнювали серце поета ненавистю до гнобителів. Разом із тим він безмежно любив Україну, її народ, і, бачачи його страждання, не міг мовчати.
…На Україні родилась,
Гарцювала козацькая
І про неї добрим людям
Кобзарі співають,
Все співають, як діялось,
Сі небораки,
Бо дотепні…
Кобзар вийшов із сторінок поезій Шевченка та дав літературне наймення не лише збірці поезій, а і його авторові. Образ народного співця трапляється в багатьох творах: “Перебендя”, “Катерина”, “Тарасова ніч”, “Гайдамаки”, “Невільник”, “Великий льох” тощо.
Наприклад, у поемі “Катерина” кобзар узяв собі в поводирі безбатченка Івася. “Мале дитя, босе, обвішане торбами, на сонці куняє біля кобзаря, що на шляху до Києва сів спочивати”. Шевченкові
Тому доля запродала
Од краю до краю,
А другому оставила
Те, де заховають.
Сліпий кобзар Волох у поемі “Гайдамаки” – це пісенна душа гайдамаків, своєю піснею він веде гайдамаків у бій, підносить їхній дух. Волох – це художнє втілення козацької вольниці, героїки й завзяття, козацького дотепу та жарту. Максим Залізняк, звертаючись до нього, каже: “Ану, навісний, ушквар нам що-небудь, нехай земля гнеться, нехай погуляють мої козаки!”
У творі “Мар’яна-черниця” Шевченкову увагу привертає образ кобзи, на якій сліпий кобзар виконує пісню для сільської молоді, хоча в нього залишилися всього три струни.
Постривайте, мої любі,
Трошки відпочину.
Сядьмо, хлопче. Посідали.
Розв’язав торбину,
Вийняв кобзу, разів зо два
Ударив по рваних.
На такій кобзі кобзар грає й співає пісню про Мар’яну – про своє нещасливе розбите кохання, а розбита кобза увиразнює, доповнює зміст пісні.
Народний співець Степан у поемі “Невольник” – один із найкращих і найпомітніших у великій низці Шевченкових кобзарів. У його розповідях – страшна правда про муки й знущання, яких зазнали борці за волю України, серед них і сам кобзар, іще зовсім молодий, але встиг пізнати турецьку неволю, страшні тортури:
Турки-яничари догнали,
До стовпа в’язали,
Очі виймали,
Гарячим залізом випікали,
В кайдани кували…
Кобзарі – справжні співці народу, вони – очі народу, його голос і совість. Саме Тарас Григорович Шевченко підніс образ кобзаря до символу – виразника національного болю України.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)