Твір на тему “Літній ранок”
Влітку день починається рано. І влітку зовсім неважко рано прокидатися, щоб милуватися світанком. Спочатку небо біліє, потім на ньому розгоряється червона смуга, починають цвірінькати птахи у листі дерев. Небо на світанку ще бліде, ще не таке блакитне, як вдень. Потім з-за обрію визирає та поволі виповзає велике червоне сонце. Воно швидко підіймається уверх. Чим вище воно підіймається, тим вище стає у розмірах. А небо блакитніє на очах, стає яскравішим, сонячні проміні прогрівають його.
Стає світло, як вдень, але по-іншому. Ранкове повітря прозоре,
Тихо літнього ранку. Ще не піднявся вітер, зелене листя не шарудить. Я люблю літній ранок за те, що це якраз час канікул. Якось вдається досхочу відіспатися і водночас прокинутися рано. Ще в ліжку відкриваєш одне око та дивишся, примружившись, у вікно. А вікно залите сонячним світлом, там видно шматочки неба та зеленого листячка дерев. Радієш, що погода гарна, по-справжньому літня. По стінах бігають сонячні зайчики. Зненацька помічаєш їх та посміхаєшся. Відразу стає добре на душі.
Сонце підіймається все вище. Воно починає припікати. Легкість свіжого літнього ранку поступово переходить у літню спеку.