Твір на тему – Ідея служіння митця народові у творчості Лесі Українки
Леся Українка понад тридцять років віддала творчості, на ці ж роки припадає безупинне замагання з туберкульозом. Безперечно, і тяжка хвороба, і тривалі болі, і хвилинні радощі впливали на її твори, але не були вони виявом вузько особистого. Героїзм, з яким поетеса боролася з недугою, непримиренність з компромісами ї кривдою робили її наймужнішою серед тогочасних поетів. Її поетичне слово служило визвольним ідеям народу й залишилося взірцем для поетичних поколінь, а сили Леся Українка черпала з народних джерел.
Леся Українка була поетесою-борцем,
…Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без
Буду жити! Геть думи сумні!
Леся Українка віддавала свої сили, знання й талант боротьбі за визволення рідного народу. Ступаючи на шлях боротьби з царатом, вона розуміла, що цей шлях довгий і тяжкий, і ця думка проходить через численні поезії. Письменниця закликала не покладати надій на якесь потойбічне життя, а прожити тут, на землі, так, щоб не було соромно ані перед сучасниками, ані перед нащадками.
Глибоке відчуття свого обов’язку перед народом спонукало поетесу все життя гартувати своє слово. Образ художнього слова втілено у вірші-роздумі “Слово, чому ти не твердая криця”, в якому розкривається могутня сила поезії. Рядки вірша звучали як заклик до штурму проти самодержавства. Леся Українка служила поезії, а через неї – народові. Головна ідея її лірики – заклик народу до визвольної боротьби. Я гадаю, життя письмениці було безупинним змаганням, боротьбою, дружбою й коханням. Вона прожила недовгий вік, але це було життя людини, котра весь свій хист віддала народові в боротьбі за його соціальне й національне визволення.