Твір Колискова-заповіт юні (за віршем “Лебеді материнства В. Симоненка)
Колискова-заповіт юні (за віршем “Лебеді материнства” В. Симоненка)
Ніжна, ласкава, як подих літнього вечора, назва вірша В. Симоненка: “Лебеді материнства”… Неначе заколисують римовані дворядкові вірші:
Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима.
Спогадами лину до бабусиної колискової, яка оповиває ніжністю мою душу:
Не ходи до хати, коте волохатий, . Не буди дитяти…
I як переклик з народним – Симоненкове: Ой, біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, Опустіться, тихі зорі, синові на вії.
Але не лише ніжність, добро супроводжуватиме по життю дитину. Про це – материнські фантазії майбутнього її дорослого сина: Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу. Виростуть з тобою приспані тривоги.
Матір і
За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата.
Крім тонкого ліризму вірш пронизує глибокий патріотизм, любов до Батьківщини: Василь Симоненко використовує художній засіб – анафору, що неодноразово звучить у вірші, як приспів:
Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Батьківщина для В. Симоненка асоціюється не з “ура”- патріотичними лозунгами, а з “білявою хатою”, “хмільними смерканнями” української ночі, вербами і тополями, тому щемливо-ніжно звучать і тужливі припущення матері:
І якщо впадеш ти на чужому полі. Прийдуть з України верби і тополі. Стануть над тобою, листям затріпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть.
Недарма римуються слова: Україна – Батьківщина. Для Василя Симоненка ці слова – єдине ціле, як єдина і неподільна наша Батьківщина – Україна: так заповідав нам поет-патріот, “лицар на білому коні” в українській літературі.