Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Твір: “І свічки мирної не варта та країна, що в боротьбі їі не засвітила”

Твір: “І свічки мирної не варта та країна, що в боротьбі їі не засвітила”

Твір за драматичною поемою І. Кочерги “Свіччине весілля”. Доля не була лагідною матір’ю для українського народу, бо все линули та й линули на родючі землі України незчисленні вороги, намагаючись поставити її на коліна. Хто тільки не хотів підкорити волелюбний народ, хто тільки не побував на українських землях! Прийшли сюди й литовські князі, щоб робити свою чорну справу, щоб відняти волю й зробити українців рабами. Знесилений народ не зміг дати відсічі, але й не скорився. Розпочалася боротьба за волю, за світло, яке заборонили світити

литовські прихвосні. Тому образ світла, свічки є провідним у драмі І. Кочерги “Свіччине весілля”. Все життя, всі думки ремісників зосереджені на світлі, на свічках, бо без світла немає щастя, немає волі. Як людина може жити в темряві, адже вона не кріт, що тікає від сонячних променів, від вогнів! Чого можна чекати від чорної ночі, коли нічого навкруги не видно? Тільки страждання, біль, горе. Це несе із собою литовський воєвода, який сам – ніби уособлення бездушної темряви. І жевріє іскра ненависті в серцях знедолених ремісників, щоб згодом перерости в пожежу боротьби за свої права, за свою волю. Не діжде він,
щоб знов Ми як раби на замок праиювали Та як кроти сиділи без вогню

Вже сім років позбавлені трударі світла, вже довгих сім років відчувають вони знущання литовського воєводи. Немає ніяких свят, не грають музики на вечорницях, та й самих вечорниць немає, бо немає головного – світла. Люди не можуть спілкуватися між собою, адже темрява огортає їх чорним крилом, не дає побачити очі один одного. Все це робить литовський воєвода для того, щоб роз’єднати людей, щоб вони відчули себе самотніми.

Але так далі жити не можна! Зріє в серцях ремісників гнівний протест проти знавеснілого знущання іноземних князів. Чути голоси кожум’яки Чіпа, золотаря Передерія. А об’єднує їх зброяр Іван Свічка. Не тільки прізвище у нього “світле”, а ще й щира душа, яка ніби освітлює шлях боротьби київських ремісників. Та й кохана у нього – мов свічечка серед дівчат. Веде Іван Свічка людей повернути “привілеї”. І звучать гнівні слова:

А не віддасть добром, то візьмем силою. Об заграву шляхетного їх замка

Тоді засвітим наші каганці! Зброяр розуміє, що без боротьби ніхто не віддасть князівську грамоту, ніхто не поверне світло і волю. Треба боротися до перемоги, не шкодуючи власного життя. Адже кожен народ, на мою думку, сам творець своєї долі. Будеш мовчати – будуть з тебе знущатися до кінця твого життя. Тому й каже Свічка:

…тільки що ж робить, Коли добром ніхто не дасть нам світла. – Його здобути треба – не молить, Бо без борні нікчемні всі молитви. І свічки мирної не варта та країна,

Що в боротьбі її не засвітила. Так, Україна – не країна кротів та безмовних рабів! Вона не може мовчати, коли з неї насміхаються бездушні нелюди, коли на ній панують іноземні загарбники, тому і народжує наша щедра на таланти та душевне тепло земля таких людей, як Іван Свічка, як Меланка. Здобуває зброяр князівську грамоту – отже повернено привілеї киян. Приходить радість на Поділля, а разом з тим святкують ремісники Свіччине весілля. Але щастя не буває довгим, доки не закінчена боротьба. Івана Свічку забирають до воєводи на розправу, хоч усі розуміють, що “ще не скінчилось Свіччине весілля”, ще почують литовські прихвосні гучний голос скривдженого народу. Адже полум’я в серцях людей не так просто загасити: Немає в світі бурі, щоб огонь Могла задути вічний та правдивий. Задути можна свічку, загасить Пожежу навіть можна, навіть всі Жаринки найдрібніші затоптать. Але живий вогонь і в кремінці Чекає лиш, щоб ми його збудили. Цей вогонь “запалює” смерть нареченої Івана Свічки. Ремісники хочуть засвітити “весільні огні”, щоб помститися ненависному воєводі, щоб нарешті отримати довгоочікувану волю. І веде їх уперед їхній незмінний ватажок, світлий правдошукач – Іван Свічка, хоч і не знає, ще чекає попереду: перемога або загибель. Але, на мою думку, лише той народ гідний щастя, хто здобуває його у боротьбі. Тому вірить зброяр: Хоч не мені – для вільного народу Колись зоря займеться світова. Мрії Івана Свічки про вільне майбутнє для України здійснилися. Довгі роки боровся наш народ за свою незалежність і нарешті переміг. Я вірю, що з кожним роком ставатимуть все світлішими наші міста та села. Я вірю, що ніхто ніколи більше не наважиться напасти на нашу Батьківщину, щоб поставити наш народ на коліна. Бо тоді знов запалають вогні “Свіччиного весілля”!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. І свічки мирної не варта та країна, що в боротьбі її не засвітила – за драмою Свіччине весілля ІВАН КОЧЕРГА ІВАН КОЧЕРГА “І свічки мирної не варта та країна, що в боротьбі її не засвітила” (за драмою “Свіччине весілля”) На мій погляд, немає нічого трагічнішого в житті, ніж неволя, коли неможливо заспівати спокійно пісню, зробити те, що тобі подобається, без чийогось дозволу засвітити світло. У такій ситуації людина з часом...
  2. “І свічки мирної не варта та країна, що в боротьбі її не засвітила!” (Драма І. Кочерги “Свіччине весілля”) Земле моя! Довгий і тяжкий шлях судився тобі, щоб зберегти вогник волі, правди, незалежності. Український трудящий народ ніколи не терпів знущань над собою, сміливо піднімався на справедливу боротьбу з гнобителями в ім’я утвердження волі і правдивості. Темний і пригнічений давній Київ. Кінець XV – початок XVI СТОЛІТТІ. Людям заборонено користуватися...
  3. “І свічки мирної не варта та країна, що в боротьбі її не засвітила!” (за драмою Івана Кочерги “Свіччине весілля”) В одній із своїх статей Іван Кочерга писав, що драматургу для творчості потрібен особливий талант, але “насамперед виношена і наболіла думка, ідея, для якої і талант, і мистецтво є тільки засобами відтворення”, Злободенність і актуальність теми обов’язкові для кожного твору. Таким твором Івана Кочерги була драма “Свіччине весілля”, у якій...
  4. “І свічки мирної не варта та країна, що в боротьбі її не засвітила” (за драмою “Свіччине весілля”) Нашому народу судила історія – жити, перемагаючи ворогів. А ворогів, ой, як же рясно було в минулому землі нашої! Сунули вони чорним потопом, зваблені родючими Грунтами, багатством лісів і надр земних, достатком міст і сіл. Дзвенів меч Ярослава в битвах з печенігами, водив Ігор Полки на половців, віки татарської неволі...
  5. І свічки мирної не варта та країна, що в боротьбі її не засвітила (за драмою Ів. Кочерги “Свідчене весілля) Відколи людина навчилася добувати вогонь, він безвідступно крокує поряд з нею. Люди не уявляли собі життя без світла, ще в літній час, коли день був довгий, а ніч коротка виснаженні денною працею люди могли обійтися без світла. Але узимку, коли панують довгі вечори, світло було просто необхідне. Та з давніх...
  6. “І свічки мирної не варта та країна, що в боротьбі її не засвітила” (за драматичною поемою І. Кочерги “Свіччине весілля”) М. КУЛІШ, І. КОЧЕРГА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1920-1930-Х РОКІВ. ДРАМАТУРГІЯ М. КУЛІШ, І. КОЧЕРГА “І свічки мирної не варта та країна, що в боротьбі її не засвітила” (за драматичною поемою І. Кочерги “Свіччине весілля”) Історія нашого народу трагічна й героїчна водночас. Бо народ, якого було позбавлено багатьох можливостей, завжди боровся за свої права. Про один...
  7. Твір І свічки миpної не ваpта та кpаїна, що в боpотьбі її не засвітила (за дpамою Івана Кочеpги Свіччине весілля) І свічки миpної не ваpта та кpаїна, що в боpотьбі її не засвітила (за дpамою Івана Кочеpги “Свіччине весілля”) У плеяді твоpців укpаїнської класичної пpози Іван Кочеpга займає особливе місце. Твоpчий шлях цього письменника – шлях невтомних пошуків. У твоpчій спадщині письменника-дpаматуpга І. Кочеpги є багато дpаматичних поем, істоpичних дpам....
  8. І свічки миpної не ваpта та кpаїна, що в боpотьбі її не засвітила (за дpамою Івана Кочеpги “Свіччине весілля”) У плеяді твоpців укpаїнської класичної пpози Іван Кочеpга займає особливе місце. Твоpчий шлях цього письменника – шлях невтомних пошуків. У твоpчій спадщині письменника-дpаматуpга І. Кочеpги є багато дpаматичних поем, істоpичних дpам. Сеpед всіх твоpів значне місце займає “Свіччине весілля” – істоpична дpама, основою якої автоp взяв події ХV-ХVІ століть, зв’язані...
  9. Образ Свічки драмі І. Кочерги “Свіччине весілля” Образ Свічки проходить через усю драму І. Кочерги “Свіччине весілля”. Автор показує, як з боротьби за право на світло розпочалася боротьба за волю, як із вогника свічі розгорілася пожежа народного повстання. Відштовхуючись від історичних документів, грамот литовських князів 1494-го і 1506-го років драматург у своїй уяві намалював цілком ймовірну картину...
  10. Образ Свічки драмі И. Кочерги “Свечкина весілля” Образ Свічки проходить через всю драму И. Кочерги “Свечкина весілля”. Автор показує, як з боротьби за право на світло почалася боротьба за волю, як з вогника свічі розгорілася пожежа народного повстання. Відштовхуючись від історичних документів, грамот литовських князів 1494-го й 1506-го років драматург, у своїй уяві, намалював цілком правдиву картину...
  11. Символічний образ свічки як джерела світла і добра Символічний образ свічки як джерела світла і добра І свічки мирної не варта та країна, Що в боротьбі її не засвітила. / І. Кочерга. “Свіччине весілля”/ Вогонь, колись подарований Прометеєм, міг зігрівати, але міг і обпікати. На вогнищі готували їжу. У вогні приносили жертви богам. З палаючої, але неопалимої купини,...
  12. Доля подільського майстра Івана Свічки у драматичній поемі “Свіччине весілля” Драматургія Кочерги – помітне явище в антології укр. літ – ри 20 століття. Він пройшов тернистий шлях від театрального критика, що писав комедійні фарси російською мовою, до глибоко національного драматурга, що усвідомлював роль своїх творів для осмислення складної історії народу. У його п’єсах, про що б вони не були (“Свіччине...
  13. Твір за драмою “Свіччине весілля” Київ… Русь… Україна… Ці слова з глибокою шаною і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо вони духовно єднають нас із землею своїх предків, родоводом українським, його славною і водночас трагічною історією… Довгий і тяжкий шлях судився Україні. І. Кочерга у п’єсі “Свіччине весілля” розкриває боротьбу трудящих Києва за правду, за...
  14. Твір до ЗНО “Людина варта стільки, на скільки себе оцінює” Це дуже складна для розуміння думка – що людина варта стільки, на скільки себе оцінює. Важко зрозуміти, за якими критеріями можна оцінити самого себе. Усім нам щось подобається в собі, щось ні. Оточуючі нас люди також схвалюють якісь наші риси, а якісь – ні. Вартість людини можна розглядати в двох...
  15. Моя країна Твір-роздум Моя країна Твір-роздум Ми живемо в прекрасному краї – Україні. Він славиться родючими землями з багатими врожаями, чудовою природою. Ми вивчаємо унікальні природні та кліматичні умови нашої країни на уроках природознавства. Високі шпилі Карпат, їх букові ліси, родючі землі центральної України, яскраве сонце кримських курортів, уславлена Слобожанщина – це все...
  16. Свічкою освітлюємо шлях, або Як написати твір за поемою І. Кочерги Перш ніж взятися до написання твору за драматичною поемою І. Кочерги “Свіччине весілля”, треба дізнатися, яку епоху описує автор. Для цього потрібно звернутися до історії. Кінець XV – початок XVІ ст. Київ під владою литовських магнатів. Ще в XІV ст. Литовське феодальне князівство, скориставшись роздробленістю руських земель, що знаходились під...
  17. “Дві України: країна сьогодні і країна, в якій я хочу жити” Цілком нормально бути хоча б трошки незадоволеним своєю країною. Зрештою, країна існує в принципі для того, щоб забезпечувати свого громадянина всім необхідним, робити його щасливим і таким, що цією країною по-справжньому пишається. На жаль, сьогодні цього про Україну сказати ніяк не можна. Наша батьківщина сьогодні стала зовсім не такою, якою...
  18. Твір міркування: Вся країна – рідний дім Тварин, які постійно живуть по сусідству з людиною, називають синантропними. Напевно, одними з перших синантропних тварин стали сизий голуб, домашній і польовий горобці, а також домашня миша. Людина більше 8 тисяч років тому почала займатися землеробством. Тоді ж перші посіви залучили до себе птахів і гризунів. Пізніше, вони почали селитися...
  19. Твір на тему “Країна моєї мрії” В школі на уроках географії ми вивчаємо різні країни. Серед них є теплі та холодні, вкриті вічними снігами та спекотні пустельні. Гори, ріки, моря – наша планета дивовижна. Часто на тих уроках я замислююсь, якою б я хотів бачити країну своєї мрії. Коли я розмірковую над цим питанням, мені спадає...
  20. До свободи завдяки боротьбі (за віршем Т. Шевченка “Заповіт”) Заповіт – це висловлення останньої волі людини щодо майна, сім’ї. Заповіт же митця, письменника – це ліричний твір, в якому той висловлює народові свої бажання не лише особистого, а й громадського, суспільного характеру. Який же “Заповіт” Тараса Шевченка? Відомо, що поет написав свій твір, будучи тяжко хворим. Прийшла невесела думка,...
Твір: “І свічки мирної не варта та країна, що в боротьбі їі не засвітила”
«
»