Твір доповідь на тему: Велич Пушкіна
В історію російської культури Пушкін увійшов не тільки як геніальний поет, але і як чудово тонкий і проникливий літературний критик, історик, публіцист, журналіст. Критичні висловлення Пушкіна в більшості випадків залишилися в рукописах і не були відомі його сучасникам. Проте об’єктивне значення суджень Пушкіна про стан російської літератури, її завданнях, про історію росіянці й закордонним літературам відрізняється гостротою думки й вірністю оцінок
Діяльність Пушкін-публіциста й журналіста була пов’язана з необхідністю боротьби
Відразу ж після загибелі Пушкіна в одній з газет (“Літературні додатки до Російського інваліда”) була надрукована стаття, що викликала гнів у царських служників: “Сонце російської поезії закотилося! Пушкіна помер, помер у кольорі
Сонце російської поезії… І дійсно, пушкінський світлий геній, подібно сонцю, освітив багато чого й для своїх сучасників і для далеких нащадків. З поезією Пушкіна назавжди зв’язуються поняття розуму, світла, весни, молодості, щастя, сонця. Навіть у важкий для нього 1825 р. він викликував: “Так здраствує сонце, так зникне тьма!” (“Вакхическая пісня”).
Гоголь писав: “При імені Пушкіна негайно осіняє думка про російського національного поета. Самій-у-самій справі, ніхто з поетів наших не вище його й не може більше називатися національним: це право рішуче належить йому. У ньому російська Природа, російська душа, російська Мова, російський характер відбилися в такій же чистоті, у такій очищеній красі, у якій відбивається ландшафт на опуклій поверхні оптичного скла”.
Є щось знаменне в тім, що Пушкін народився в останній рік XVIII в. Він підвів підсумки всім досягненням попереднього етапу розвитку російської культури, і він же почав новий, якісно більше високий етап у її історії. Пушкіна був справжнім перетворювачем і в області літературної Творчості, і в області російської літературної мови. З його ім’ям зв’язаний початок величі російської літератури, що поступово ставала однієї із влиятельнейших літератур миру. Немає жодного видатного діяча російської культури (будь він письменником, художником або композитором), хто б не випробував на собі сприятливого впливу пушкінського генія. Він проклав дорогу до художньої правди, щирим народностям, допоміг усвідомити шляхетну роль мистецтва в боротьбі за високі ідеали волі й освіти, добра й справедливості. У своїх численних творах Пушкін поставив проблеми, що мали найважливіше значення, затверджуючи тим самим велика суспільна роль літератури в політичному житті свого часу. Гостро й проникливо писав Пушкін про відносини народу й самодержавства, особистості й держави, об селянство й долях селянської революції. Створені ним характери Онєгіна й Германна, Самсона Вирина й Пугачова, Тетяни Ларіної й Маші Мироновій надовго прикували до себе увага російських письменників, що продовжували художнє дослідження дійсності в традиціях, заповіданих великим поетом. У число цих традицій входила пушкінська вимога високої простоти й демократичності літератури, її творчої волі й эстетического досконалості
Геніальність Пушкіна виявилася у всіх родах літератури, у всіх її жанрах. Він створив безсмертні зразки філософської, політичної пейзажної лірики. Його поеми – і романтичні, і реалістичні – були новим словом в історії літератури. Пушкіна ©оздал унікальний роман у віршах, подібного якому, по суті, немає дотепер. Він був зачинателем майже всіх прозаїчних жанрів, що існують і сьогодні: шляхових записок, нарису, історичного роману, філософської повісті. Драматургія Пушкіна зіграла важливу роль у твердженні філософського пафосу, психологічної глибини й сценічного реализмачв історії I російського театру. Нову сторінку відкрив Пушкін і в історії російського фольклоризма. Створені ним “Казка про попа й про працівника його Балді” (1830), “Казка про рибалку й рибку” (1833), “Казка про мертву царівну й семи богатирях” (1833), “Казка про золото петушке” (1834) розкрили нові можливості збагачення літі ратури. Звертання Пушкіна до миру народної творчості перебуває в прямій відповідності з його глибокими роздумами про на-родет його долі, його духовній культурі в останній період життя
Уроки Пушкіна – це уроки патріотизму, високої моральності й, як говорив Бєлінський, ” щоплекає душу гуманності”. У його творчості укладений цілий мир незвичайної щиросердечної чистоти й шляхетності. Патріотизм Пушкіна нерозривно пов’язаний з почуттям інтернаціоналізму, з тієї “всесвітньою чуйністю”. яка зробила величезний вплив на всю наступну російську літературу й про яку з такою подякою згадував Достоєвський в “Мовленні про Пушкіна”. Прав був Бєлінський, сказавши, що Пушкін належить до таких явищ, які продовжують постійно розвиватися “у свідомості суспільства. Кожна епоха вимовляє про їх своє судження, і як би ні вірно зрозуміла вона їх, але завжди залишить наступної за нею епосі сказати що-небудь нове й більше вірне”
(1 votes, average: 5.00 out of 5)