Твір доповідь про значення творчості А. С. Пушкіна
Серед різноманіття явищ поетики Пушкіна вбачаються глибинні й постійно діючі принципи, які можна прийняти за универсалии. Звернемося до однієї з таких универсалий і назвемо її инверсивностью, або принципом инверсирования. Те, що називається інверсією в риториці, є часткою случаємо усередині фундаментального пристрою, що кодує, поетичного миру Пушкіна. Дія инверсивности полягає в перерозподілі компонентів тексту, порядок і послідовність яких нормовані правилами мови, стилю й поетики. Перекомпонування нанизує на текст додаткову мережу залежностей,
Инверсивность пояснює й поєднує найрізноманітніші риси в поетиці Пушкіна. Крім самоочевидних словесних перестановок типу “Як палкого отрока захватів повний сон” (“До вельможі”) або витончених фабульних перекидань в “Заметілі”, існують менш
Не стосуючись лексичних і ритмічних інверсій Пушкіна, оскільки вони завжди були видні, відзначимо інверсії на більше високих порядках. Зрушений повтор сюжетної колізії спостерігаємо в 2-й і 4-й сценах “Кам’яного гостя”. В “любовному трикутнику”: Лаура – Дон Карлос – Дон Гуан – Пушкін міняє двох персонажів, уводячи Дону Ганну й Командора, переміщаючи Дон Гуана на згубне місце Дон Карлоса. Сюди ж можна віднести перевернені повтори ситуацій, вторинне розповідання ситуації новою особою, непомітну передачу оповідання від одного оповідача до іншого (все це в “Повістях Белкина”). “Интертекстуальная” інверсія, коли система персонажів перевернена на тлі чужого тексту (другорядні персонажі стають головними й навпаки), убачається в “Станційному доглядачі”, порівняно з “Бідною Лізою”. Особливо змістовні в Пушкіна інверсії змісту, здатні круто повернути складне розуміння тексту убік протилежних або додаткових тлумачень. Така колізія подвійної версії отруєння Моцарта, кодована в самому тексті трагедії. Перевертається зміст і в “Сцені з Фауста”.
У композиціях Пушкіна часто повторюється логіко-поетичний лад, коли загальний стан, явище, положення, думка починає потім дробитися на окремі моменти й частковості, розглядатися з різних сторін і в деталях. Наприклад, “Три ключі”, “Квіточка”, “Кавказ” і багато хто інші.
* У степу мирський, сумної й безбережної,
* Таємниче пробилися три ключі…
И далі Пушкін говорить про кожне з них. Цей прийом розкладання може будуватися й у зворотному порядку: спочатку йдуть різного роду диференціації й лише потім їхнє узагальнення – збирання по типі:
* чи Броджу я уздовж вулиць шумних,
* Входжу ль у багатолюдний храм,
* Сиджу ль меж юнаків божевільних,
* Я віддаюся моїм мріям.
Зрозуміло, подібні ходи є постійні правила поетики, але Пушкін їх комбінує й ускладнює, пускаючи назустріч один одному по різних рівнях або перемежовуючи прямі й зворотні побудови. Так, в “Зимовому вечорі” протягом восьмистрочной строфи диференціюється мотив бури, а сама строфа й дві наступні збираються в четвертій у композиційний вузол. Одним з конструктивних складаються послания, Що, Керн є прямій і зворотний порядок слів, заданий початковими двома віршами:
Я пам’ятаю дивовижне мгновенье:
Переді мною з’явилася ти…
Або ще один малопомітний приклад инверсирования, де проходження фабульних епізодів відбивається у зверненій репліці: Тазит зустрічає купця-вірмена, що біг раба й убивцю брата, не торкаючи їх. Розгніваний батько кричить йому: “Ти боягуз, ти раб, ти вірмен”, не тільки перевертаючи фабулу, але й перетворюючи самого Тазита в ті, кому він по-християнському не зробив зла.
Розглянемо із цих позицій “Мідного вершника”. Його віршований тричлен, облямований фрагментами прози, містить инверсирование усередині разноуровневых компонентів. Грандіозний вступ, написаний у стилістиці оди, є функцією композиційного замка, що тримає дві оповідальні частини, що розгортаються з нього за принципом розчленовування. Однак сам вступ, концентруючи генеральні мотиви поеми, побудовано за принципом збирання, тобто має усередині себе противонаправленный хід, що конструює, співвідносно із загальним розгортанням тексту. У результаті потужна імперська енергетика вступу усередині запропонованої сегментації перевершує по значеннєвій виразності як збурювання водяних стихій, так і кульмінаційне переслідування мідним кумиром нещасного Євгенія. Воно, це переслідування, своїм нерозв’язно-двоїстим змістом не в змозі композиційно зрівноважити поему, через що вся структура нахиляється до кінця, і мотив пустельного острова на узмор’я, звернений до початку, ще більше підсилює її нахил. Однак вступ, повторюючи своєї трехчленностью троичную структуру всієї поеми, утримує висхідним і збірним характером стійкість загальної композиції, а заодно й державну ідею. Инверсирование, таким чином, лежить у підставі всього художньої побудови Пушкіна.
У той же час робота инверсирования не обмежується переверненим відбиттям композиції поеми в одному з її компонентів. Вона триває в іншій формі у всіх трьох частинах вступу. Їх выделенность виразна й фиксированна: Петро і його Думи, Петербург і гімн у його честь, велич справи Петра й перелом до оповідання. Їхньої назви залежать від двусоставности кожної частини, а двусоставность пояснюється переміщенням точки зору із зовнішньої на внутрішню, тобто їхньою інверсією. Це легко показати на тексті:
* На березі пустельних хвиль
* Стояв він
* И вдалину дивився. Перед ним широко
* Ріка неслася
* По моховитих, топких берегах
* Чорніли хати тут і там
* И ліс, невідомий променям
* У тумані захованого сонця,
* Навкруги шумів…
(2 votes, average: 2.50 out of 5)