Трагедія відчуження особистості в новелі “Перевтілення” Ф. Кафки
Глобальні проблеми ХХ століття (втрата ідеалів, самотність людини,
деградація особистості та суспільства) залишили відбиток на світовідчутті
австрійського новеліста Ф. Кафки, який постійно шукав духовну сутність світу і
відчував відчуження від оточуючої дійсності. Письменник страждав від
невлаштованої реалії, матеріальної залежності, ницого оточення, від
неможливості отримати відповіді на важливі питання сенсу людського
існування. Митець у своїх творах піднімає проблему, що не втратила ваги і в
сучасну добу глобалізації:
моральних цінностей, поступове перетворення людини з високодуховної істоти
на тварину. Такі моральні метаморфози австрійський письменник втілює у
певні символи, розуміння яких дає змогу на глибшому рівні усвідомити
недоліки загальнолюдських відносин, адже символ покликаний яскраво,
промовисто передати певне явище за допомогою конкретного образу.
Актуальність досліджуваної проблеми полягає в тому, щоб на прикладі
Грегора Замзи довести, що функція людини в багатогранному світі часто
зводиться лише до виконання робочих обов’язків.
О. Ніколенко, які здійснили характеристику рівня символіки цього твору та
тлумачення символів, що позначають морально-етичні метаморфози,
досліджували символіку також В. Набоков та Д. Затонський, О. Б. Воропаєва
аналізувала трагедію Грегора Замзи, А. І. Гурдуз в своїй статті аналізу новели
порушувала проблеми про людське і людяне, над розкриттям трагедії
відчуження особистості працювала В. А. Затейщикова, Є. А. Касторова описувала
трагічне безсилля людини перед абсурдністю оточуючої дійсності.
Мета даного дослідження полягає у розгляді проблеми відчуження у сім’ї,
самотність людини серед людей. Провідними темами модерністської літератури були ізольованість
особистості, її відчуження й приреченість на нездоланну самотність;
знеособлення людини; напружене переживання скінченності індивідуального
існування та абсурдності життя. Новела “Перевтілення” по праву вважається
знаковим твором модерністської літератури. Існування людини, перетвореної
на комаху, постає як розгорнута метафора. Ознакою модерністського твору є
символізм. Англійський критик Н. Холланд спробував розшифрувати чи не всі
символи цього твору. На його думку, хазяїн Григора Замзи – символ Бога; три
квартиранти, що оселилися в домі після перевтілення – боги кожного з членів
сім’ї; одяг і вдягання – символ “підкорення”; саме перетворення Григора – це
символ перетворення Бога в людину, а смерть Григора – символ смерті Христа.
Дослідники вважають, що в творі вагомого значення набуває не тільки
фізичне перетворення Грегора, а й реакція родини на його тілесні зміни.
Кандидат педагогічних наук, доцент Запорізького національного університету
Горб О. А. виділила два рівні символіки метаморфізму [5, 5]:
1. Символіка відчуження: “людина у цьому світі – самотня комаха”
(перетворення Грегора на багатоніжку).
2. Символіка тваринної сутності людини (перекриття найкращих
людських якостей тваринними реакціями – страхом, злістю, жорстокістю).
Перший рівень символіки простежується в образі комівояжера Грегора
Замзи. Це “маленька людина”, яка живе не своїм життям, реалізує не власні
бажання, а лише сумлінно працює заради родини ” Ах, господи, – подумав він,
– який важкий фах обрав я собі! День у дорозі. Службові турботи багато важчі,
ніж на місці в торговельному закладі, а ще до того на мені тяжать ці муки
подорожей, клопоти з пересіданнями, нерегулярна погана їжа, завжди змінне,
завжди мінливе товариство, яке ніколи не переходить у сердечні стосунки. Хай
його чорти беруть усе це!”. [3, 341] Людина не розуміє першочергової
важливості свого духовного поступу, не усвідомлює, що робота “як
необхідність” перетворює її на механізм, функцію, непомітну комаху.
Більш того, Грегор усіма силами тримався за посаду, не відчуваючи навіть
поваги з боку керівництва та суцільно від нього залежачи. Особистість рядового службовця постійно зазнає пресингу; комівояжер через страх бути
звільненим змушений щоразу при спілкуванні з шефом одягати маску
ввічливості. Таке становище є принизливим для розвиненої особистості. Але,
не помічаючи цієї проблеми або приймаючи такий стан речей за належне,
людина й перетворюється на комаху.
Опинившись у новому незвичному становищі, герой починає більш
чуттєво сприймати світ, відчуває сильнішу потребу у спілкуванні з родиною,
яка, на жаль, відштовхує його. Не маючи по-справжньому теплих родинних
стосунків до перетворення, Грегор Замза остаточно втрачає їх, опинившись в
тілі комахи.
Другий рівень символіки в новелі виявляється в реакції родини на
перевтілення головного героя. Члени Грегорової сім’ї зазнають духовних
метаморфоз: втрачають людяність, набувають таких якостей, як агресія,
ненависть, злість, жорстокість. [ 1, 25]
“Перевтілення” – це безперечне вираження драми самого Кафки,
котрий відчував себе чужим у власній сім’ї, розгорнена метафора його
комплексу провини перед батьком і родиною. Французький дослідник життя і
творчості Кафки Клод Давид зазначає: “Грегор Замза – це явно Франц Кафка,
перетворений своїм нелюдимим характером, своєю схильністю до самотності,
своєю нав’язливої думкою про писання у певну подобу монстра; він послідовно
відрізаний від роботи, сім’ї, зустрічей з іншими людьми, зачинений у кімнаті,
куди ніхто не насмілюється ступити ногою і яку поступово звільняють від
меблів, незрозумілий, зневажливий, відразний об’єкт в очах усіх”. Але
незважаючи на те, що Замза – один з автобіографічних “портретів” Кафки.
Самотність – гарна річ, проте вона лише тоді гарна, коли є родина, близькі
люди, які завжди готові надати сховок для наляканої, заполоханої душі. Та,
нажаль, у Грегора Замзи не було такого сховку, його переслідувала самотність;
родичі відчували відразу до нього.
Помітьте паралелі: Замза – Кафка, перевтілення в жука – захворювання на
туберкульоз, відчуття відрази зі сторони родичів – одвічна критика зі сторони
батька. Якщо рідний батько постійно чіпляється, критикує все, що зробив, то звісна річ – ти будеш невпевненою в собі особистістю. Пан Замза – це такий
собі портрет пана Кафки. Батько – ідеал для свого сина.
Я вважаю, що Грегор помер не лише через гниючу рану в панцирі. Його
духовне здоров’я було остаточно знищене вчинком батька, цікаво, як йому
спало на думку ні за що ні про що жбурляти в сина яблуками.
Франц Кафка помер молодим, йому було лише сорок один рік, проте
важко навіть уявити, як він жив життям самотнього хворого вовка. Цей
письменник неодмінно заслуговує на велику шану.
Перевтілення Грегора на комаху – яскрава метафора відчуження людини
від усього світу. Втративши людську подобу, герой опинився за межами
людського існування. Він автоматично був позбавлений права займати у
суспільстві хоча б найнижчий щабель, і навіть у власній родині він не міг
претендувати на будь-яке “людське” місце. Історія його поступового
виштовхування з кола близьких людей, що завершилася сімейним судом і
відвертим бажанням Грегору смерті, у символічному плані прочитується як
процес безжалісного відторгнення “хворої” своїм нещастям людини
благополучним байдужим суспільством. [ 2, c. 34 ]
У цьому розумінні метаморфоза охоплює не лише Грегора, а й членів його
родини: якщо Грегора вона калічить, то його батька, матір та сестру викриває,
виявляючи за фасадом сімейної ідилії правду, корисливість, егоїзм, огиду до
нещасного, готовність його зректися.
Ось чому Кафка так категорично наполягав на тому, аби ілюстратор не
зображав гігантської комахи на обкладинці книги. І вимога ця, як відзначає
Д. Затонський, “надійніше за всі інші докази свідчить, що багатоніжка –
метафора, й саме тому її й не можна малювати. Адже це – образ невиправного
людського відчуження. І невиправність опредмечується лише тим, що людина,
перевтілена на щось нелюдське, полишена в своєму попередньому середовищі.
Вона і вже багатоніжка, й ще людина. Виникає трагікомічна “перевернутість”
його відносин зі службою та родиною. Однак тільки це й вписує “нового”
Замзу в структуру “звичайного” оповідання, перешкоджає його зісковзуванню в
ходячу алегорію, нарешті, надає всьому, що тут відбувається, дивовижної послідовності. Адже навіть коли не повірити в можливість такого перевтілення,
а лише прийняти його як “умову гри”, і ти вже змушений будеш погодитися з
тим, що коли б людина стала багатоніжкою, то все відбувалось би так, як в
оповіданні, і що це зовсім не гра, а сама дійсність, химерно зміщена”. [5, 136 ]
Для Грегора відчуження стало трагедією, що призвело його до смерті. Але
відчуження переживає не лише він – інші теж ступили на фатальний шлях.
Так, Грета ще не усвідомлює, що вона так само самотня у цьому світі. Ніхто не
розумів її захоплення музикою, окрім брата, що мріяв про її вступ до
консерваторії, і навіть в образі комахи відчував прекрасне. .Символічно, що
після смерті Грегора члени родини називаються вже не “батько”, “мати”,
“сестра”, а “пан”, “пані”, “дочка”. Цим Кафка підкреслює розпад сімейних і
духовних стосунків. Жахливих перевтілень зазнав не тільки Грегор Замза, а й
усе суспільство.
Ф. Кафка в “Перевтіленні” показав, що в жорстокому і жахливому світі
нікому не має діла до “маленької людини”. Із духовної в’язниці її може
звільнити лише смерть. Моральні та соціальні орієнтири в такому світі
знищені. Він приречений на загибель, адже в ньому гине людина.
Твори письменника розглядають, як певний “код” людських відносин, як
своєрідну модель життя, дійсно для всіх форм і видів соціального буття, а
самого письменника – як співця відчуження, міфотворця, який назавжди
закріпив у витворах своєї уяви вічні риси нашого світу. Цей світ дисгармонія
людського існування. За словами А. Карельського ” витоки цієї дисгармонії
письменник вбачає в розрізненості людей, неможливості для них перемогти
взаємне відчуження, що виявляється сильнішим за все – родинні зв’язки,
кохання, дружбу”. [6, 118] Засобами модерністського мистецтва Ф. Кафка
показує абсурдність буття і кризу найважливіших цінностей на початку ХХ
століття.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)