Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Трагедія Федора Ровби – трагедія селянина-трудівника в період колективізацій

Трагедія Федора Ровби – трагедія селянина-трудівника в період колективізацій

Твір по повісті В. Бикова “Облава”. Письменник Василь Биков відомий нам як правдивий, щирий оповідач про людську долю в роки Великої Вітчизняної війни. Тема війни є основною в його творчості. Велику популярність одержали такі його повісті, як “Альпійська балада”, “Третя ракета”, “Сотников”, “Кар’єр”. Але у творчому багажі письменника є й інша, не менш значима по своїй драматичності тема: доля селянства в період колективізації. Вона зачіпає одну із самих складних, хворобливих проблем історії нашої країни і знаходить

висвітлення в повісті “Облава”. Дія цього добутку вводить нас у життя білоруського села середини тридцятих років. Уже пройшла колективізація, створений колгосп, розкуркулені й виселені так звані кулаки, а насправді – міцні хазяї. Один з них – Федір Ровба. Це людина, переконана в тім, що селянин – щирий хазяїн землі. Від Радянської влади одержав він земельний наділ, ретельно працював на цій землі, нагородою за що був гарний урожай.

Господарство Ровби процвітало і приносило чималий прибуток. Незабаром він придбав молотарку, якою користувалася вся округа, а платили, хто скільки може. Федір не

використав свою машину заради особистої наживи. Але жив він у статку, це його й погубило. У районну владу надходить донос на Федора з реченням вжити заходів до “нового багатія”. Його написав один із заздрих сусідів, що заборгував Ровбі за молотьбу. І саме цей донос стає приводом для розкуркулювання Федора. Головний герой був задавлений непосильними податками, які привели його до руйнування. Але крім того, по поняттях місцевих керівників, Федір був ворогом народу. У той момент йому треба було бігти із села, куди очі дивляться, але він не може. Адже ця людина коріннями уросла у рідну землю, у свій будинок, у свою садибу. Так ще й син, майбутнє якого було неясно. Федір не хотів необачним вчинком заважати його службовій кар’єрі. Але от до села дійшла хвиля розкуркулювання.

І незважаючи на те, що сім’я Федора вже бідувала, не зумівши розрахуватися з державою, Ровбу все ж таки визнали кулаком. Із дружиною й маленькою дочкою Федір був засланий на північ. Працював на лісозаготівлях, не маючи можливості хоч якось уберегти від лих і хвороб дружину і дочку. Із цього моменту життя героя пішло під укіс, одна трагедія йшла за іншою: спочатку дружину ховає в мерзлій північній землі, а потім і дочку не може врятувати від лиха і недобрих людей. Федір залишається один. І зараз всі його думки спрямовані убік рідного краю, і він задумує бігти будь-що-будь. Хоч не відразу йому це вдається, але зрештою мрія стає реальністю, герой виявляється в дорогих серцю місцях. Він сам толком не знає, навіщо повернувся, але якась непояснена сила, як магнітом, тягла його до тих просторів, де він ріс, трудився, де росли його діти, де був він колись щасливий. Хоча нічого не залишилося від його колишньої садиби, але Федір безпомилково міг би знайти те місце, де вона стояла.

Але все лихо цієї людини полягає в тім, що не міг він просто так підійти до знайомого місця, пройтися по селу, подивитися людям в очі, тому що радянська пропаганда зробила цю людину класовим ворогом. Односільчани Федора вважали його злочинцем. І саме те, що колишні сусіди сталі ворогами, для нього було болючіше всього. Голодний, змучений, він бродить навколо рідного села, хоче довідатися, яке воно, нове життя. Випадкова розмова з незнайомим старим, зустрінутим на узліссі лісу, переконує його, що справи в колгоспі йдуть неважливо: кормів не вистачає, урожаї бідні, пережили страшний голод, замучені податками. Так навіщо щось говорити, якщо Федір і сам бачить, як працюють селянські жінки на колгоспному картопляному полі. Так за що ж тоді він постраждав? Адже нещастя Ровби не стали основою для заможного і радісного життя інших людей… Але найстрашніше було спереду. Федір і не догадувався, що його очікує в краї рідному. Він все-таки попався на очі односільчанам, і ті піднялися проти нього, улаштували облаву, як на якогось дикого звіра. З міста приїхали міліціонери, районні активісти на чолі з його рідним сином. Федора оточили з усіх боків, загнали в кут, залишивши йому єдиний шлях – у болотні драговини. Але болотна глухомань у порівнянні з люттю його людей, що переслідували, здавалася не такою страшною.

Федір у їхніх очах перестав бути людиною, адже ці люди вже не живуть за людськими законами. У них своя правда, свої гасла, свої закони, нав’язані державою. Революційна ідеологія витравила в цих людях кращі почуття, змусила забути їх своє минуле. Сформовані роками життєві підвалини зруйновані. І Федір не хоче бути своїм серед людей, які втратили моральні цінності, покірно піддавшись впливу лиховісної сили в особі держави. Він знає, що там, у болоті, його погибель. Але він також усвідомлює й те, що не повернеться до тих людей, з якими в нього немає нічого загального. Повернення назад рівносильне для нього моральної загибелі. Трясовина поглинула Федора разом з його болем.

Ми бачимо, як гостро В. Биков переживає долю свого народу, приймаючи близько до серця страждання людей. Автор правдиво відбиває у своєму добутку трагічні події 30-х років, показує несправедливість стосовно трудівників землі, а також ті соціальні розбіжності, які привели до важких наслідків у долях людей.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Величання в народних піснях (щедрівках “За сіньми, сіньми та новими”, “Ой у нашого господарика” та ін.) селянської родини, селянина-трудівника Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка, Стала собі щебетати, Господаря викликати. Такі рідні й іще з дитинства знайомі нам слова народної пісні, що завжди супроводжувала новорічний обряд. Для наших давніх предків, як тільки оживала природа, сходив сніг, починався Новий рік. Вони починали засівати ниву і заклинали урожай, щоб жито родило високе,...
  2. Людина і природа в поезії Федора Тютчева Із поезією Федора Івановича Тютчева у кожного покоління читачів пов’язані свої згадки. Я не знаю людини, якій не була б знайома ця лірика. У дитинстві ми читаємо вірш на дитячих ранках: Зима недаром злится, Прошла ее пора – Весна в окно стучится И гонит со двора… А згодом нас починають...
  3. Біографія Тютчева Федора Івановича Тютчев, Федір Іванович (1803 – 1873 р. г.) Поет Біографія Народився 5 грудня 1803 року в Орловській губернії. Батько Тютчева, Іван Миколайович, був поміщиком середнього статку. Дитинство майбутній поет провів в Орловській губернії, а потім у Москві й Підмосков’ї. Із чотирьох років Тютчева виховує його дядько Н. Хлопов, що був...
  4. Образ людини-трудівника в повісті “Зачарована Десна’ Олександра Довженка Кіноповість “Зачарована Десна” – це гімн землі й людям праці, що разом зростили і виховали самого письменника. Твір є автобіографічним. Він побудо-ваний на спогадах (окремі можна вважати новелами) про веселі та сумні, приємні та неприємні сторінки дитинства. Усі вони осяяні світлом домашнього вогнища, враженнями від спілкування з природою та односельцями...
  5. Утвердження громадської активності трудівника Творчість С. Руданського в українській літературі посідає важливе місце. Його творча спадщина велика і багатогранна, але найвиразніше його талант проявляється в ліриці. Щодо своїх ліричних творів Руданський вживав жанрове визначення “пісні”. І це не випадково. Впадає в око близькість лірики українського поета до фольклору. Але все рівно він не вдавався...
  6. Образ людини трудівника на прикладі оповідань Гріна Але все ж головним багатством людини письменник вважає працю, вміння працювати, любов до праці. Через усю творчість Гріна проходить повагу до людини-трудівника, до людини, здатного втілити в дійсність будь-яку, саму, здавалося б, фантастичну мрію. За Гріну, добре працює тільки той, хто вміє мріяти, а мрії збуваються тільки у того, хто...
  7. Проблеми виховання людини-трудівника в п’єсі “Дикий Ангел” Єдність особистого і громадського, чесна й сумлінна праця кожного члена суспільства, відповідальність перед майбутніми поколіннями за те, що ти зробив у житті – такі визначальні принципи головного героя твору Платона Микитовича Ангела, який вважає їх обов’язковими для всіх. На перший погляд, Ангел – “куркуляка”, “за копійкою не те, що нахилиться,...
  8. Бунт Родіона Раскольникова за романом Федора Достоєвського “Злочин і кара” Вперше роман “Злочин і кара” побачив світ 1886 року. Це роман про сучасну Росію, яка пережила епоху найглибших соціальних зрушень та моральних струсів, епоху “розладу”, роман про сучасного героя, який ввібрав у себе усі страждання, болі та рани часу. “Ввечері жаркого липневого дня, незадовго до заходу сонця, виходить колишній студент...
  9. Філософська лірика Федора Тютчева Тютчев відомий насамперед своєю філософською лірикою. Саме філософська спрямованість виокремлює його твори з-поміж творінь інших відомих поетів того часу. Філософським підгрунтям для творчості Тютчева стали роботи Шеллінга. На думку філософа, основа історії Всесвіту і життя людської душі – боротьба світла з темрявою, з “хаотичним рухом первісної природи”, з “несвідомою, темною...
  10. Життя знедолених, пригнічених і ображених на сторінках роману Федора Достоєвського “Злочин і кара” “Злочин і кара” Ф. М. Достоєвського належить до найбільш складних творів російської літератури. Достоєвський описує страшну картину життя людей у Росії середини ХІХ ст. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним та стиснутим власним безсиллям і безправ’ям. Автор створює книгу про збіднілих дворянах, “мешканців темних куточків”. До нього...
  11. Знедолені, пригнічені та ображені герої роману Федора Достоєвського “Злочин і кара” У романі “Злочин і кара” Ф. М. До-стоєвський описує страшну картину життя людей Росії середини XIX ст. У цей час багато хто почував себе розчарованим, загнаним та здавленим власним безсиллям і безправ’ям. Автор створює книгу про збіднілих дворян. Зміст твору був продиктований самою дійсністю. Події, описані в романі, відбуваються в...
  12. Трагедія Пилипка – трагедія народу (за оповіданням Панаса Мирного “Морозенко”) Оповідання “Морозенко” належить перу відомого українського письменника Панаса Мирного. Сам письменник називав себе Панасом Мирним – не мирним. Чому? Бо не схотів змиритися з тією жорстокою несправедливістю, яка існувала в житті, не міг спокійно спостерігати муки простого, знедоленого народу. Чуле, вразливе серце письменника відгукується на горе трудівників, а свої переживання...
  13. Русь у період феодальної роздробленості Період феодальної роздробленості на Русі тривав з першої половини XII до кінця XV століття. Один з літописців записав у своїй хроніці під 1132 роком: “И раздрася вся Російська земля…”, коли після смерті великого князя київського Мстислава, сина Мономаха, всі князівства Русі вийшли з покори Києву й почали жити самостійним життям....
  14. Трагедія роду половців і трагедія України (за романом Ю. Яновського “Вершники”) Був собі давній рибальський рід Половців. Батько – Мусій Половець, досвідчений рибалка. Половчиха теж “доброго рибальського роду, доброї степової крові”, “стала до бою за життя, за рибу, стала поруч Мусія”. Вона народила хлопців “повну хату”, що тісно стало в ній “од їхніх дужих плечей”, але “тримала… в залізному кулаці, мати...
  15. Твір доповідь: Ліцейський період творчості Пушкіна З Пушкіна починається новий етап в історії російської літератури. Всі її попередній розвиток підготував появу геніального поета, що зіграв велику роль у розвитку не тільки російської культури, але й культури народів і всього людства. Шість років, які Пушкін провів у Царскосельском ліцеї, мали дуже велике значення для його ідейного й...
  16. Пам’ятник літературному герою (опис пам’ятнина) Пасажири будь-якого потяга, що під’їжджають до першої платформи Півден­ного вокзалу Харкова, неодмінно згадають роман Ільфа і Петрова “Дванадцять стільців”. У пам’яті спливають події, пов’язані зі знаменитим отцем Федором. Чому саме цей персонаж знову і знову хвилює пам’ять гостей міста? Тому що отець Федір – обов’язково серед тих, хто зустрічає пасажирів,...
  17. Трагедія роду в і трагедія України Був собі давній рибальський рід Половців. Батько – Мусій Половець, досвідчений рибалка. Половчиха теж “доброго рибальського роду, доброї степової крові”, “стала до бою за життя, за рибу, стала поруч Мусія”. Вона народила хлопців “повну хату”, що тісно стало в ній “од їхніх дужих плечей”, але “тримала… в залізному кулаці, мати...
  18. Твір на тему – Камінний хрест як символ трагізму українського селянина в однойменній новелі В. Стефаника Василь Семенович Стефаник – один із славетних майстрів української літератури, письменник залишив величезну спадщину – близько сімдесяти новел. Трагедія особистого життя, суспільний гніт розривали вразливе серце співця сумної долі. У його новелах не зустрінеш народних героїв-богатирів, не зачаруєшся красою юної феї, бо його твори – це картини трагедій селянського життя,...
  19. Трагедія Раскольникова – соціальна трагедія Всі забобони винищив, Ми почитаємо всіх кулями, А одиницями – себе. Ми все дивимося у Наполеони, Двоногих тварин мільйони Для нас знаряддя одне… О. С. Пушкін Головний герой роману “Злочин і покарання” – Родіон Романович Раскольников. Це збіднілий дворянин, що приїхав у Петербург для навчання. Грошей на життя у нього...
  20. Період індустріального суспільства Зіткнення держав і їхніх союзів, утворення могутніх імперій і їхній розпад, боротьба націй за створення власних держав посідають визначальне місце на качану ХХ ст. Жоден рік у цей період не проходивши без жертв на великих і місцевих війнах, а також від тяжкої праці з відбудови зруйнованого війнами. ХХ ст. називають...
Трагедія Федора Ровби – трагедія селянина-трудівника в період колективізацій
«
»