Традиції Т. Шевченко в поезії М. Старицького

Про лірика М. Старицького написано не так багато досліджень. Однієї з перших заміток була стаття И. Франко ” Михайло Старицький “. У цій роботі И. Франко вказав на те, що М. Старицьк-поет повернув українську поезію особою до потреб соціального життя, був першим, кому доводилося проламувати псевдошевченковские шаблони й виводити нашу поезію на широкий шлях Творчості. Пізніше, окремі розділи у своїх книгах ліриці М. Старицького присвятили И. Скрипник, М. Дядченко, Л. Сокирка, Й. Куриленко й ін. Одне з останніх досліджень – грунтовна монографія

Г. Левчик “Поезія М. П. Старицького (жанрові й образно-стильові особливості)”.

Багато хто з літературознавців якоюсь мірою торкалися питання традицій Т. Шевченко в поезії М. Старицького, але спеціальної роботи із цієї проблеми немає. Як поет М. Старицький, насамперед лірик, причому лірик більше соціальних, суспільних мотивів, чим особистих, любовних. У його віршах відчутний сильний струмінь “шевченківського слова”, а якщо точніше – шевченківські традиції є наскрізними в поезії М. Старицького. Від Шевченко йде в Старицького розуміння ролі й значення поета в громадському житті

Не про

любов, не про рай, Співак, голосно співай!.. Не бійся ворожої наруги; Зі святим вогнем іди туди, Де панування труднощів, туги И віковічного лиха… Співай, ридай і будь готів Замість лаврового – терновий Вінок одягти на чоло (“Я поетові”)

Майже всі мотиви оригінальних добутків М. Старицького теж ідуть від Т. Шевченко: прославляння любові до рідного краю (“До України”), зображення тяжких умов життя й роботи працюючої людини (“Швачка”; “Місто спить”, “Край каміна”), заклик до боротьби за справедливість (“Досить уже”, “Остання ніч”, “Борцеві”), оспівування єдності слов’янських народів (“Заклик до братів слов’янам”, “Слов’янська доля”), відтворення краси природи (“На море”, “Вечір”, “Весна”), любовних почуттів людини (“Виклик”, “Монологи про любов”, “На озері”, “Сльоза”) і ін. Говорячи про образну систему, потрібно помітити, що значне місце в поезії М. Старицького займає жіночий образ

Щодо жанрової специфіки поезії М. Старицького, те тут цікаві спостереження можна зробити про особливості жанру думки в М. Старицького й Т. Шевченко, жанру медитації. Цікаві, скажемо, і вірші-оповідання М. Старицького, які йдуть від Т. Шевченко, але в порівнянні з поезією Т. Шевченко, суб’єктивна позиція автора всеохоплююча, а по лиризации розповіді, добутку М. Старицького набагато стриманіше.

М. Старицьк-письменник – реаліст із відчутним і виразним романтичним пафосом, що також іде від Т. Шевченко. Для його поезії характерні способи-символи (“грізні Хмари “, “сліпий люд”, ” правда-мати”, “сонце правди”, “лихі владарі”, “терновий вінок”, “храм святих надій” і ін.). Він сміло вводив нові слова (“чарівники”, “невірний”, “бойовище”, “заспокоєння”, “паморочити”, “бруднити” і ін.). І це лексичне новаторство мало прогресивне значення для розвитку літературної української мови


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Традиції Т. Шевченко в поезії М. Старицького