ТОВСТИЙ І ТОНКИЙ – АНТОН ЧЕХОВ
ЛІТЕРАТУРА І МОРАЛЬНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛЮДИНИ
АНТОН ЧЕХОВ
ТОВСТИЙ І ТОНКИЙ
На вокзалі Миколаївської залізниці зустрілися два приятелі: один товстий, другий тонкий. Товстий щойно пообідав на вокзалі, і його губи лисніли від масла, мов стиглі вишні. Пахло від нього хересом* і флердоранжем*. А тонкий щойно зійшов з вагона і був нав’ючений чемоданами, клунками та коробками. Пахло від нього шинкою і кофейною гущею. З-за його спини визирала худенька жінка з довгим підборіддям – його дружина, і високий гімназист з примруженим оком –
– Порфирій! – вигукнув товстий, угледівши тонкого.- Чи ти це? Голубчику мій! Скільки зим, скільки літ!
– Матінко!- здивувався тонкий.- Миша! Друг дитинства! Звідки ти взявся?
Приятелі тричі поцілувалися і дивилися один на одного очима, повними сліз. Обидва були приємно здивовані.
– Любий мій! – почав тонкий після поцілунків.- От не чекав! От сюрприз! Ну, та глянь же на мене гарненько! Такий же красунь, як і був! Такий же душечка і чепурун! Ах, ти, Господи! Ну, як же ти? Багатий? Одружений? Я вже одружений, як бачиш… Це ось моя дружина, Луїза, уроджена Ванценбах… лютеранка*… А це
Нафанаїл трохи подумав і зняв шапку.
– В гімназії разом учились! – продовжував тонкий.- Пам’ятаєш, як тебе дражнили? Тебе дражнили Геростратом* за те, що ти казенну книжку цигаркою пропалив, а мене Ефіальтом* за те, що я ябедничати любив. Хо-хо… Дітьми були! Не бійся, Нафаня! Підійди до нього ближче… А це моя дружина, уроджена Ванценбах… лютеранка…
Нафанаїл трохи подумав і сховався за батькову спину.
– Ну, як живеш, друже? – спитав товстий, захоплено дивлячись на друга.- Служиш де? Дослужився?
– Служу, милий мій! Колезьким асесором* уже другий рік, і Станіслава маю. Платня погана… ну, та Бог з нею! Дружина уроки музики дає, я портсигари приватно з дерева роблю. Чудові портсигари! По карбованцю за штуку продаю. Якщо ж хто бере десять штук і більше, тому, розумієш, знижка. Перебиваємось сяк-так. Служив, знаєш, у департаменті, а тепер сюди перевели столоначальником по тому ж відомству… Тут буду служити. Ну а ти як? Либонь уже статський*? Га?
– Ні, голубе мій, бери вище,- сказав товстий.- Я вже до таємного* дослужився… Дві звізди маю…
Тонкий раптом зблід, скам’янів, але скоро обличчя його скривила широчезна посмішка; здавалося, що від обличчя і очей його посипались іскри. Сам він зіщулився, згорбився, звузився… Його чемодани, клунки і коробки стиснулись, поморщились… Довге підборіддя дружини стало ще довшим; Нафанаїл витягся струнко і застебнув усі гудзички свого мундира…
– Я, ваше превосходительство… Дуже приємно! Друг, можна сказати, дитинства, і раптом вийшли в такі вельможі! Хи-хи.
– Ну, годі! – поморщився товстий.- Навіщо цей тон? Ми з тобою друзі дитинства – і до чого тут це чинопочитания!
– Та як же ж… Що ви…- захихикав тонкий, ще більше зіщулившись.- Милостива увага вашого превосходительства… ніби життєдайна волога… Це ось, ваше превосходительство, син мій Нафанаїл… дружина Луїза, лютеранка, певним чином…
Товстий хотів було заперечити щось, але на обличчі тонкого було стільки благоговіння, солодкуватості і шанобливої кислоти, що таємного радника занудило. Він одвернувся від тонкого і простяг йому на прощання руку.
Тонкий потиснув три пальці, уклонився всім тулубом і захихикав, мов китаєць: “Хи-хи-хи”. Дружина посміхнулася. Нафанаїл шаркнув ногою і впустив картуза. Всі троє були приємно вражені.
Словничок
Герострат – грек, який у 356 р. до н. д. спалив храм богині мисливства Артеміди в Ефесі, що вважався одним із семи чудес світу, з метою прославити і увічнити своє ім’я. Вислів “слава Герострата” в переносному значенні – ганебна слава.
Ефіальт – син бога морів Посейдона у давньогрецькій міфології, який мріяв заволодіти Олімпом і всім царством Зевса.
Колезький асесор – цивільна посада восьмого класу в царській Росії. Лютеранка – та, що сповідує протестантське віровчення, засновником якого був Мартін Лютер (1483-1546).
Статський (радник) – цивільна посада п’ятого класу в царській Росії (віце-директор департаменту або віце-губернатор).
Таємний (радник) – цивільна посада третього класу в царській Росії (найвища державна посада).
Флердоранж – тут: дорогі парфуми з ароматом апельсинового цвіту. Херес – міцне виноградне вино.
Запитання й завдання
1. Яке враження склалося у вас про товстого і тонкого на початку твору?
2. Ким доводилися один одному товстий і тонкий? Як вони зустрілися? Чи відреагували на зустріч приятелів дружина і син тонкого?
3. Хто з героїв твору першим почав розповідати про себе? Що хотів підкреслити своєю розповіддю тонкий?
4. Зверніть увагу на те, як говорить тонкий. Чому його речення дуже короткі й часто закінчуються знаком питання або оклику? Як засобами мови автор характеризує свого героя?
5. Яка новина позначилася на зовнішності тонкого, його поведінці, мовленні? Яким чином? Поміркуйте, чи винен у цьому товстий.
6. Як відреагувала родина тонкого на звістку про посаду товстого? Як поставився до змін у поведінці приятеля товстий?
7. Дайте визначення поняття “антитеза”. Наведіть приклади з оповідання “Товстий і тонкий”. Доведіть, що антитеза допомагає розкрити головну думку твору.
8. Розгляньте ілюстрацію до оповідання художника Олександра Дудіна. Які риси характеру героїв йому вдалося втілити найбільш яскраво?
1. Які риси характеру тонкого висміює автор? Доведіть свою думку цита – тами з твору.
2. Як ставиться письменник до своїх героїв? Який зміст вкладає у фразу: *Всі троє були приємно вражені”?
3. Поміркуйте, чи залишаться товстий і тонкий приятелями.
1. Випишіть до зошита у два стовпчики та порівняйте художні деталі, які допомагають розкрити образи товстого й тонкого.
2. Доведіть, що антитеза може створювати комічний ефект. Зверніть
Увагу на роль художньої деталі у створенні комічного. Порівняйте ці засоби з тими, що використані в “Хамелеоні”.
1. Дайте визначення жанру оповідання. Назвіть його головні ознаки. Перевірте свої знання за підручником. Доведіть, що “Хамелеон” і “Товстий і тонкий” є оповіданнями.
2. Прочитайте в розділі “Цікава наука про літературу” статтю “Товстий тонкого запитав…”. Дайте відповіді на вміщені після неї запитання.
1. Перекажіть оповідання від імені товстого або тонкого.
2. Спробуйте інсценізувати оповідання, виготовивши відповідні костюми. Поміркуйте, як передати особливості міміки, жестів, мовлення кожного героя.
Прочитайте мовою оригіналу
ТОЛСТЫЙ И ТОНКИЙ
На вокзале Николаевской железной дороги встретились два приятеля: один толстый, другой тонкий. Толстый только что пообедал на вокзале, и губы его, подёрнутые маслом, лоснились, как спелые вишни. Пахло от него хересом и флердоранжем. Тонкий же только что вышел из вагона и был навьючен чемоданами, узлами и картонками. Пахло от него ветчиной и кофейной гущей. Из-за его спины выглядывала худенькая женщина с длинным подбородком – его жена, и высокий гимназист с прищуренным глазом – его сын.
– Порфирий! – воскликнул толстый, увидев тонкого.- Ты ли это? Голубчик мой! Сколько зим, сколько лет!
– Батюшки! – изумился тонкий.- Миша! Друг детства! Откуда ты взялся?
Приятели троекратно облобызались и устремили друг на друга глаза, полные слёз. Оба были приятно ошеломлены.
– Милый мой! – начал тонкий после лобызания.- Вот не ожидал! Вот сюрприз! Ну, да погляди же на меня хорошенько! Такой же красавец, как и был! Такой же душонок и щёголь! Ах ты, Господи! Ну, что же ты? Богат? Женат? Я уже женат, как видишь… Это вот моя жена, Луиза, урождённая Ванценбах… лютеранка… А это сын мой, Нафанаил, ученик третьего класса. Это, Нафаня, друг моего детства! В гимназии вместе учились!
Нафанаил немного подумал и снял шапку.
– В гимназии вместе учились! – продолжал тонкий.- Помнишь, как тебя дразнили? Тебя дразнили Геростратом за то, что ты казённую книжку папироской прожёг, а меня Эфиальтом за то, что я ябедничать любил. Хо-хо… Детьми были! Не бойся, Нафаня! Подойди к нему поближе… А это моя жена, урождённая Ванценбах… лютеранка.
Нафанаил немного подумал и спрятался за спину отца.
– Ну, как живёшь, друг? – спросил толстый, восторженно глядя на друга.- Служишь где? Дослужился?
– Служу, милый мой! Коллежским асессором уже второй год и Станислава имею. Жалованье плохое… ну, да Бог с ним! Жена уроки музыки даёт, я портсигары приватно из дерева делаю. Отличные портсигары! По рублю за штуку продаю. Если кто берёт десять штук и более, тому, понимаешь, уступка. Пробавляемся кое-как. Служил, знаешь, в департаменте, а теперь сюда переведён столоначальником по тому же ведомству. Здесь буду служить. Ну а ты как? Небось уже статский? А?
– Нет, милый мой, поднимай повыше,- сказал толстый.- Я уже до тайного дослужился… Две звезды имею.
Тонкий вдруг побледнел, окаменел, но скоро лицо его искривилось во все стороны широчайшей улыбкой; казалось, что от лица и глаз его посыпались искры. Сам он съёжился, сгорбился, сузился… Его чемоданы, узлы и картонки съёжились, поморщились… Длинный подбородок жены стал ещё длиннее; Нафанаил вытянулся во фрунт и застегнул все пуговки своего мундира…
– Я, ваше превосходительство… Очень приятно-с! Друг, можно сказать, детства и вдруг вышли в такие вельможи-с! Хи-хи-с.
– Ну, полно! – поморщился толстый.- Для чего этот тон? Мы с тобой друзья детства – и к чему тут это чинопочитание!
– Помилуйте… Что вы-с…- захихикал тонкий, ещё более съёживаясь.- Милостивое внимание вашего превосходительства… вроде как бы живительной влаги… Это вот, ваше превосходительство, сын мой Нафанаил… жена Луиза, лютеранка, некоторым образом…
Толстый хотел было возразить что-то, но на лице у тонкого было написано столько благоговения, сладости и почтительной кислоты, что тайного советника стошнило. Он отвернулся от тонкого и подал ему на прощанье руку.
Тонкий пожал три пальца, поклонился всем туловищем и захихикал, как китаец: “Хи-хи-хи”. Жена улыбнулась. Нафанаил шаркнул ногой и уронил фуражку. Все трое были приятно ошеломлены.
Запитання й завдання
1. Порівняйте оригінал оповідання “Товстий і тонкий” із перекладом. Чи вдалося перекладачеві передати особливості мовлення, інтонації бесіди, міміку і жести героїв оповідання?
2. Чи відтворив перекладач зміст художніх деталей оригіналу? Наведіть приклади.
Підготуйте усну розповідь на тему: “Порівняння оригіналу й перекладу оповідання Антона Чехова “Товстий і тонкий”. У розповіді використовуйте вислови: “І в оригіналі, і в перекладі твору…”; “В обох варіантах оповідання…”; “На відміну від оригіналу…”; “Якщо в оригіналі твору…, то в перекладі…”.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)