АНТОН ЧЕХОВ

ЛІТЕРАТУРА І МОРАЛЬНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЛЮДИНИ

АНТОН ЧЕХОВ

Антон Павлович Чехов – російський письменник

1860 (Таганрог) – 1904 (Баденвайлер)

Вичавлювати із себе по краплинах раба.

Антон Чехов

“Тисяча вісімсот шістдесятого року, місяця січня, сімнадцятого дня народження, а двадцять сьомого похрещений Антоній. Батьки його – купець Павло Георгійович та законна дружина його Євгенія Яківна – обоє православного віросповідання”,- такий запис було зроблено в церковній книзі реєстрації новонароджених.

Народився

Антон Павлович Чехов у місті Таганрозі. Тут, на березі Азовського моря, він прожив до дев’ятнадцяти років. Із них останні три жив один: батько, збанкрутувавши, забрав сім’ю до Москви. Антона залишили завершувати навчання в гімназії. На прожиття йому доводилося заробляти самому в основному репетиторством.

Закінчивши гімназію, Чехов вступає до Московського університету вивчати медицину. Після закінчення цього закладу він отримав звання повітового лікаря.

Ще в університетські роки юнак розпочав літературну діяльність. “За час навчання зумів написати сотні оповідань під псевдонімом “Антоша Чехонте”,-

згадував Антон Павлович. До речі, першим його так назвав учитель таганрозької гімназії, протоієрей Ф. Покровський, який любив

Давати учням прізвиська. Чехов використав своє, коли почав друкуватися.

Протягом наступного десятиріччя Антон Павлович працював, не зупиняючись ні на мить. “Знаєте, як я пишу свої маленькі оповідання? – запитав він у російського письменника Володимира Короленка.- Дивіться”. Він оглянув стіл, взяв у руки першу річ, що потрапила йому на очі,- це виявилася попільниця,- поставив її і сказав: “Хочете – завтра буде оповідання… Назва – “Попільниця”. І впорався з цим завданням блискуче.

Оповідання – невеликий за розміром художній розповідний прозовий твір про одну чи кілька подій у житті людини.

Головні ознаки оповідання:

– прозовий твір;

– невеликий за розміром;

– описано події за малий проміжок часу;

– зображення одного епізода з життя героя;

– невелика кількість персонажів.

Антон Чехов створював оповідання легко, невимушено, часто на несподівані теми: “Хірургія”, “Коняче прізвище”, “Шило у мішку”, “Хамелеон”, “Товстий і тонкий”. Письменник говорив, що таких маленьких, навіть крихітних, оповідань він написав близько тисячі. І в кожному з них ось уже понад сто років живе його нестримний сміх.

Писати гумористичні твори непросто.

Необхідно мати пильне око, щоб у жесті, виразі обличчя, характері, поведінці людини побачити смішне, і неабиякий мистецький дар, щоб відтворити це яскраво, образно і змусити сміятися інших. Антон Чехов майстерно володів усіма засобами творення комічного.

Російський письменник Корній Чуковський, захоплюючись талантом Чехова, говорив, що він “перший російський гуморист після Миколи Гоголя, який заразив своїм сміхом не тільки сучасників, а й мільйони їхніх онуків і правнуків”.

Особливу увагу Антон Чехов приділяв художній деталі. Письменнику вдавалося вихопити з-поміж безлічі речей чи явищ те, що найкраще передавало головну думку твору.

Завдяки тому, що Антон Павлович багато друкувався, родина його не знала бідності. Чехову довелося рано стати годувальником великої сім’ї: батька, матері, чотирьох братів і сестри. Старший брат письменника, Олександр Чехов, згадував, що до матері в Антона було найніжніше ставлення; куди б він не від’їжджав, писав їй щодня хоча б два рядки.

Чехов любив збирати усю свою родину, численних друзів і приятелів. Йому подобалося пригощати і розважати гостей. Корній Чуковський, добре знаючи життя письменника, зазначав: “Він був гостинним, мов магнат. Варто було йому оселитися в помешканні, і він одразу ж запрошував до себе силу-силенну гостей”. Робив це завжди весело, грайливо, з вигадкою. “Ну, добродію,- писав Чехов редактору одного журналу,- за те, що Ви вмістили мій портрет і тим сприяли уславленню імені мого, дарую Вам п’ять пучків редьки з власного парника. Ви повинні приїхати до мене і з’їсти цю редьку”.

Любов до людей Чехов проніс через усе життя. Він любив із ними спілкуватися, співпрацювати, подорожувати, але понад усе – жартувати і сміятися.

Комічне – смішне в житті та мистецтві. Літературними різновидами комічного є гумор, іронія, сарказм і сатира.

Художня деталь – виразна подробиця твору, що робить зображувану картину зримішою, яскравішою і глибшою за змістом. Може відображати якусь особливість портрета, мовлення персонажа, пейзажу, інтер’єра тощо.

Та Чехов умів не лише сміятися, а й плакати і до сліз розчулювати читачів. Максим Горький, прочитавши нове оповідання Чехова, написав автору: “Читав я дядькам “В яру”. Якби ви бачили, як це добре вийшло! Вони заплакали, і я заплакав разом із ними”.

Завжди – і в радості, і в журбі – Антон Чехов залишався оптимістом і життєлюбом: “У мене ні копійки, але я міркую так: багатий не той, у кого багато грошей, а той, хто має змогу жити тепер у розкішному оточенні, яке дає рання весна”.

Байдужість не була властива Чехову, його цікавило все: “Мені хочеться жити, і кудись тягне мене якась сила. Треба б в Іспанію і в Африку”. До тридцятирічного віку письменник встиг відвідати Владивосток, побувати в Гонконзі, Сингапурі, Індії, на островах Цейлон, Сахалін.

Антон Павлович не любив обтяжувати когось своїми проблемами, проханнями. Хоча сам допомагав багатьом і словом, і ділом, не шкодуючи ні душевних сил, ні часу, ні коштів. Письменник прагнув не тільки описувати життя, а й втручатися в нього. Часто працював напружено, мобілізуючи усі свої сили. Під час холери він один, без помічників, обслуговував хворих у двадцяти п’яти селах. За свідченням його сестри, Чехов щороку в своєму маєтку безкоштовно приймав понад тисячу хворих селян, та ще й забезпечував кожного ліками. А коли жив у Ялті, куди з різних місць приїжджало багато хворих на сухоти, допомагав їм, як міг. Люди знали: Чехов влаштує, забезпечить і ліжком, і їжею, і лікуванням.

За своє коротке 44-річне життя Чехов встиг зробити дуже багато. Після нього залишилися посаджений на пустирі ліс та два чудових сади, чотири сільські школи, шосейна дорога та бібліотека в місті Таганрозі. До цієї бібліотеки він передав понад дві тисячі томів власних книг. Небагатьом відомо, що і пам’ятник російському царю Петру І в Таганрозі теж поставив Антон Чехов. Навіть у своєму заповіті він написав сестрі: “Допомагай бідним”.

Але найголовніше, що залишив нам письменник, – це кілька десятків томів чудової прози. Сьогодні твори Антона Павловича Чехова відомі в усьому світі.

Чи добре ви запам’ятали?

Поняття: оповідання, комічне, художня деталь.

Імена: Антон Чехов, Володимир Короленко, Корній Чуковський, Микола Гоголь, Максим Горький, Петро І. Географічні назви: Азовське море, Таганрог, Москва, Владивосток, Гонконг, Сингапур, Індія, острови Цейлон, Сахалін; Ялта. Назви творів: “Хірургія”, “Коняче прізвище”, “Шило у мішку”, “Хамелеон”, “Товстий і тонкий”, “В яру”.

Запитання й завдання

1. Коли і де народився Антон Чехов? Хто були його батьки? Як складалися стосунки письменника з його сім’єю?

2. Яку професію вирішив обрати Чехов після закінчення гімназії?

3. Коли Антон Чехов почав писати? Під яким ім’ям публікував перші твори?

4. Що письменник залишив у спадок нащадкам?

1. Яким постає Антон Павлович зі спогадів його сучасників? Назвіть риси вдачі, властиві Чехову.

2. Прочитайте епіграф до статті. Як ви його розумієте?

Використовуючи матеріали статті, складіть усну розповідь на тему “В гостях у Антона Чехова”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


АНТОН ЧЕХОВ

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links