“Тому роду не буде переводу, у котрому браття милують згоду” (за новелою “Подвійне коло”)
Мабуть, немає в житті нічого страшнішого, ніж війна, особливо коли ця війна відбувається в межах одної держави, між представниками одної нації, а, отже, і одної родини. На початку XX століття Україна стала ареною, на якій розгорнулася боротьба кількох політичних сил, в результаті чого члени однієї родини ставали непримиренними ворогами. Події цього періоду яскраво відбилися у романі “Вершники” Юрія Яновського, зокрема у його новелі “Подвійне коло”.
Ця новела розповідає про трагедію давнього рибальського роду – Половців. Мусій
Але пішли сини різними шляхами. Андрій став білогвардійським офіцером, хоробрим вояком за “вєру, царя, отечество”. Оверко вчився в семінарії, читав багато книжок, “писаних по-нашому”; він став петлюрівцем, який був готовий на все заради держави, і батьківську заповідь він проміняв на іншу: “Рід – це основа, а найперше – держава, а коли ти на державу важиш, тоді рід хай плаче, тоді брат брата
Змалювавши братів Половців як представників різних політичних інтересів та класів, Яновський відтворив усю складність ситуації, що склалася в Україні на початку минулого століття. Кожен з братів воював за свою віру, за свою владу, за свій ідеал. Кожен з них мав поняття честі і патріотизму, але не міг поступитися своїми переконаннями, тому і стали пророчими слова Оверка, що за переконання “брат брата зарубає”. Цю жахливу братовбивчу війну комісар Іванового загону ідеологічно обгрунтовує і виправдовує: “Одного роду…, та не одного класу”.
Громадянська війна в Україні змальована Юрієм Яновським як крок до втрати загальнолюдських цінностей і забуття народної мудрості, як зневага до вічного і перевага тимчасового.
Проблема “роду, в якому браття милують згоду” є дуже актуальною і сьогодні. Адже зараз народи, що вважалися братніми, не хочуть зрозуміти, що “краще поганий мир, ніж добра війна”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)