ТІРТЕЙ – ІЗ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІРИКИ
ІЗ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІРИКИ
ТІРТЕЙ
Не було в Елладі міста, де б до мистецтв ставилися гірше, ніж у Спарті. Колись звідти навіть вигнали всіх митців, бо ті начебто не приносили державі “жодної користі”. Однак
Переказують, що під час війни Спарти з Мессенією жодна зі сторін довго не могла перемогти. Тоді спартанці отримали пророцтво: вони не переможуть доти, доки не попросять допомоги в афінян,
Своїх найзапекліших суперників. Що поробиш, з богами не сперечаються: зціпивши зуби, спартанські посли вирушили до Афін. Там теж здивувалися
Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну,
Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.
Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі
Ниви покинуть і йти жебракувати в світи,
З матір’ю милою, з батьком старим на чужині блукати,
Взявши з собою діток дрібних і жінку смутну.
Буде тому він ненависний, в кого притулку попросить,
Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.
Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє,
Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.
Тож як справді не знайде втікач поміж людом ніколи
Ані пошани собі, ні співчуття, ні жалю, –
Будемо батьківщину і дітей боронити відважно.
В битві поляжемо ми, не пожалієм життя.
О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою,
Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть.
Духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте,
Хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою.
Віком похилих, у кого слабкі вже коліна, ніколи
Не покидайте старих, з битви утікши самі.
Сором несвітський вам буде тоді, як раніше за юних
Воїн поляже старий, в перших упавши рядах, –
Голову білу безсило схиляючи, сивобородий,
Дух свій відважний віддасть, лежачи долі в пилу,
Рану криваву свою не забувши руками закрити, –
Страшно дивитись на це, соромно бачить очам
Тіло старе без одежі! А от юнакові – все личить,
Поки ще днів молодих не осипається цвіт.
Чоловікам він був милий, жінок чарував за життя він –
Буде прекрасний тепер, впавши у перших рядах.
Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане,
В землю упершись міцніш, стиснувши міцно уста.
1. Чи міг Тіртей під час вирішального бою спартанців декламувати саме цей вірш? 2. Спираючись на вірш, сформулюйте кодекс честі еллінського воїна. Чи актуальний він у наш час? 3. Якою постає людина у вірші Тіртея? Чи можемо ми нею пишатися? 4. Порівняйте ліричного героя Тіртея з воїнами Гомера. Що їх об’єднує? Чим вони відрізняються?