САПФО – ІЗ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІРИКИ

ІЗ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІРИКИ

САПФО

Сапфо стала легендою ще за життя. Солон казав, що не хотів би вмерти, не вивчивши її віршів напам’ять. Профіль Сапфо чеканили на монетах, а Платон називав її “десятою музою”. Вона досягла неймовірної для тієї доби майстерності у відтворенні найтонших душевних порухів людини. Що відомо про цю геніальну поетесу, з дев’яти книг якої до нас дійшли лише фрагменти (це одна з найбільших утрат світової літератури)? Сапфо має дві біографії – історичну й міфологічну. За першою, вона – аристократка,

яка рано осиротіла й покинула рідний острів Лесбос, рятуючись від повстання. Сапфо почала віршувати в юності й відразу зажила поетичної слави. Вона була невисока на зріст, смаглява, мала виразні очі й довге волосся. Нібито її покохав і присвятив їй вірші відомий поет Алкей, але горда дівчина не відповіла йому

Взаємністю. Однак на згадку про це залишилися безсмертні літературні шедеври. Згодом поетеса повернулася на Лесбос, вийшла заміж і народила доньку, якій присвятила окрему книгу віршів…

Міфологічна ж біографія Сапфо починається з її імені та місця народження. На еолійському діалекті, яким писала свої

твори поетеса, її ім’я звучить як Псапфа й означає “світла, осяйна”. Вона й справді стала яскравою зіркою на поетичному небосхилі не лише Еллади, а й усього світу. Та й народилася Сапфо на острові, якому самі боги призначили посісти особливе місце в еллінській поезії, бо, як мовилося, саме до нього морські хвилі принесли ліру загиблого співця Орфея. Тож не дивно, що на цьому острові народилася поетеса, рівна талантом божественному Орфеєві.

Жереб мені Ласку весни,

Випав такий: Розкіш, красу,

Серцем палким Сонця ясне

Любити Проміння.

До богів подібний, мені здається,

Той, хто біля тебе, щасливий, сівши,

Голосу твого ніжного бриніння

Слухає й ловить

Твій принадний усміх; від нього в мене

Серце перестало б у грудях битись;

Тільки я побачу тебе – і слова

Мовить не можу.

І язик німіє одразу, й прудко

Пробігає пломінь тонкий по тілу,

В вухах чути шум, дивлячись, нічого

Очі не бачать.

Блідну і тремчу, обливаюсь потом,

Мов трава пожовкла, безсило никну;

От іще недовго – й, здається, має

Смерть надлетіти…

1. Що ви знаєте про Орфея і як із ним пов’язана біографія Сапфо? З 2. За допомогою яких художніх засобів поетеса передає внутрішній стан людини? 3. Чому Сапфо назвали “десятою музою”? Як ви розумієте цей вислів?

Літературне відлуння

Це зображення Алкея і Сапфо.

Можливо, саме в цю мить поет каже своїй чарівній землячці:

Сказати дещо хочу тобі одній,

Але, як тільки глянеш на мене ти, –

Уста мої змикає сором,

Перед тобою стою безмовний.

А вона відповідає:

Коли б твій намір чистий і добрий був,

Тоді б і слово легко злетіло з уст,

І вниз очей не опускав би,

Сміло сказав би, чого бажаєш.

Алкей і Сапфо. Червонофігурний розпис. VII-VI ст. до н. е.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


САПФО – ІЗ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІРИКИ

Categories: Твори з зарубіжної літератури

Links