“Ти – як відзвук забутого гімну…”
Олександр Блок був поетом найбільшого історичного рубежу. Це великий поет старої, дожовтневої Росії, що завершив своєю творчістю поетичні шукання всього XIX століття. Ганна Андріївна Ахматова писала: “Блок не тільки найбільший європейський поет першої чверті XX століття, але й людина-епоха”.
Олександр Блок створив особливий тип ліричної поезії. Поезія ця перейнята гострим почуттям історії й дійсності. Ліричний стиль Блоку – не раз-рушение старих, традиційних форм, а вільне сполучення й перепланування елементів всіляких стилів:
Весняний трепет, і белькіт, і шелест, Непробудні, дикі сни, II твоя здичавіла принадність Як гітара, як бубон весни!
Вірш “Ти – як відзвук забутого гімну”, що входить у цикл “Кармен”, написано 28 березня 1914 року. “Ти – як відзвук забутого гімну” – спогад про сон, у якому авторові примарилася улюблена, акторка
Уже з перших рядків вірша “Ти – як відзвук забутого гімну” ми попадаємо в мир чарівною, наповненою щирою любов’ю. Поет прагне разом зі своєї улюбленої Кармен унестись у край нескінченних фантастичних мрій, мир музики, насолод, сяйва світла, весни, у мир любові, що не знає межі. І душу поринає в атмосферу “дум і мрій”, і знову з’являється романтичний образ Кармен. Ця Кармен – “цариця”, казкове виденье, “потопаюче в трояндах”.
Особисте, частка в Блоку зв’язується з безсмертним, світовим, виявляється його невід’ємною частиною. Любов в очах поета тільки тоді гідна цього ім’я, коли вона будить найдужчі почуття, безмежно розширює всю область переживань, що переливаються через всі межі. Саме тому Кармен Блоку – не тільки жінка, чий навіки дорогою образ бачиться поетові “царицею блаженних часів” в ореолі троянд, але й світове явище, родинне стихіям землі й піднебіння. Це й “далечінь морська”, “берегла щасливий”, “мрія”, “рідний край…”. От та любов, чудова й прекрасна в кожному своєму прояві, вигляд якої бачився поетові, – і голос Кармен, “дикий і дивний”, що славить “бурю циганських страстей”, викликає в нього прекрасні образи. Увесь світ для поета – “день беззахідний і пекучий”, “співучий край”, “нерухомо блаженний, як рай”. Блок бачить себе у світі захвату, у світі “тиші бездиханної”, в “колі сплетених галузей…”.
Поета ніколи не залишала віра в любов до-ак у силу, здатну перетворити людську душу й цілий мир, опромінити їхнім немеркнучим світлом, – і ліричний герой його Творчості знову й знову йшов на пошуки тої жінки, що не тільки розділить його розуміння щирої жіночності й краси, але й перевершить його мрії, відповість захопленим почуттям
У вірші “Ти – як відзвук забутого гімну…” розкривається одна здивуй-тельная особливість – воно “звучить”. Початок – “забутий гімн”, другий чотиривірш – “і белькіт, і шелест…”. Звуки врочистого гімну раптом затихають, завмирають, і ми виявляємося у світі весни, відчуваємо легеню, тільки-но помітний її подих, ніжний дотик вітерцю, ледве вловимий белькіт листя, що розпустилося, таємничий шелест лісу, що прокидається. Все це майже відчутно, настільки велике поетичне дарування Блоку
Поет бачить свою Кармен в особі чарівниці-весни. От вона, чарівна, зага-дочная, з гітарою й бубном. Рідний край Кармен – “співучий”, “тиша бездиханна”, голос – “низький і дивний”.
Крім звукових особливостей, у вірші виділяються наступні ху-дожественные прийоми. Автор підбирає незвичайні епітети: доля – “дика, чорна”, принадність – “здичавіла”, мрія – “неуступна”, день – “беззахідний”, “пекучий”. Порівняння вражають своєю образністю: улюблена – “відзвук забутого гімну”, її принадність – “як гітара, як бубон Весни…”.
Відмітна риса вірша – це “безглагольность”. Тут практично немає дії. Автор досягає образності за допомогою іменників, і підбор їх чудовий: “відзвук”, “долі”, “сон”, “трепет”, “белькіт”, “сни”, “принадність”, “у душах”, “змеею”, “рай”…
До особливостей цього вірша й удалих творчих знахідок Блоку можна віднести й повтори: “синій, синій”, “співучий, співучий” і вживання старослов’янізмів: “дивно”, “блаженних”, “куща”. Це надає особливу врочистий-ность віршу. Недарма в його назві звучить слово “гімн”, адже гімн – жанр торже-ственный.
Синтаксична сторона добутку не відрізняється особливою складністю, перед-ложения в основному прості по конструкції, але насичені різними мовними зворотами, що надають віршу особливу виразність:
И приходиш ти в думах і мріях, Як цариця блаженних часів, З головою, що потопає в трояндах…
Любов у лірику Блоку – це завжди щось більше, ніж щастя або нещастя, розділення й неприступність. Любов – це почуття, що піднімає людину, що показує йому бескрайность миру й велич всесвіту. От чому з таким жагучим нетерпінням поет чекав свій “чудовий сон”, свою “весну”, оспівану у вірші “Ти – як відзвук забутого гімну…”.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)