Тематика і жанр твору – Відкрита книга РОМАН “АННА КАРЕНІНА”
Лев Толстой 1828 – 1910
Відкрита книга
РОМАН “АННА КАРЕНІНА”
Без роману “Анна Кареніна” неможливо уявити світову соціально-психологічну прозу другої половини XIX ст. “Я вважаю цей твір вельми високим і просто немовби таким, що робить епоху в романі”, – наголошував М. Лєсков, відзначаючи новаторську сутність твору, який проклав нові шляхи в мистецтві слова й у розвитку романістики.
Тематика і жанр твору
Толстой мав намір написати історичну повість про часи Петра І, але досить несподівано облишив цей задум
Nota bene. Крім загальної
В “Анні Кареніній” змальовано різні варіанти сімейних стосунків, переважно кризових. “Усі щасливі сім’ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім’я є нещасною по-своєму” – початок роману, перша фраза першого тому (у творі їх вісім), яка потім “оживає” в численних сюжетних ситуаціях. У романі зображено сімейну драму Анни Кареніної та її чоловіка, сановного чиновника Олексія Олександровича; складні взаємини Анни з молодим графом Вронським; родину Облонських, що фактично розпалася, хоча зовні й була збережена; життя деградуючих сімейств вищого світу. Щасливими можна назвати подружжя Кіті та Левіна, проте спокою й умиротворення немає і в цій сім’ї. До речі, про ідеальний взірець – благополучну селянську родину Парменових – у творі сказано вкрай стисло. За словами сучасного дослідника, “Анна Кареніна” – це роман про “всесвітнє розлучення”, загальний розпад особистих і суспільних зв’язків.
Утім, обмежувати проблематику роману змалюванням кризових родинних обставин аж ніяк не варто. Твір Толстого вражає широтою соціального й культурного тла, великою кількістю тонких філософських умовиводів. “Роман широкого вільного подиху”, яким, за визначенням автора, є “Анна Кареніна”, орієнтований на енциклопедичне охоплення різних явищ: соціальних, релігійних, моральних.
Подробиці. На відміну від “Війни і миру”, в “Анні Кареніній” немає переломних для нації подій, відсутні образи історичних осіб, але жива дійсність – повсякденна й прозаїчна – відображена письменником під знаком історії. Історичне життя Росії 70-х років XIX ст. вторгається в долю героїв, прозирає в численних розмовах, роздумах персонажів, у бесідах Костянтина Левіна з братом Миколою, селянами, предводителем дворянства. Духовний рівень цього історичного періоду представлено в романі Толстого надзвичайно повно. Тут сперечаються з приводу філософії Канта, Гегеля, Шопенгауера, говорять про музику Вагнера та історичну школу в живописі, згадують Тинторетто, Рафаеля й Мікеланджело, звертаються до імен Платона, Шекспіра, Гете, висловлюють думки щодо наукових відкриттів Дарвіна, Сеченова, розмірковують про французький експериментальний роман Золя.
Своєрідними прикметами часу в романі виступають і реалії дійсності: голод у Поволжі, війна в Сербії, бурхливе будування залізниць, укладання концесій, руйнування селянської громади, релігійний скептицизм, а в моральному плані те, що Толстой назвав “втратою краси” в житті, втратою орієнтира в питаннях “добра” і “зла”. А. Чехов зазначив, що в романі Толстого хоча й не вирішено жодного питання (оскільки це і не входить до завдань художника), але (і це головне), “усі питання порушені” і порушені “правильно”. У цьому розумінні “Анну Кареніну” можна розглядати як соціально-психологічний, “суспільний” (за термінологією Салтикова – Щедріна) роман, який принципово відрізняється від “любовно-сімейного” роману в його західноєвропейському варіанті.
Отже, обмежувати зміст твору темою розриву Анни з родиною, її трагічним коханням і самогубством неправомірно, але не можна обминути й того факту, що роман названо ім’ям героїні. Це свідчить про певну поетику сюжетотворення, де всі лінії оповіді стягнуті до єдиного центру – образу головної дійової особи, через яку найбільшою мірою розкривається авторська ідея.