Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Тема твору Величні сибірські простори (природа)

Тема твору Величні сибірські простори (природа)

Природа завжди займала особливе місце в літературі. Не обійшли цю тему письменники 20 століття. Але якщо раніше природу оспівували, захоплювалися нею, то в добутках письменників сучасників ясно звучить заклик урятувати те, що ми втрачаємо. 21-ий століття з його моральними й екологічними проблемами відбився в добутках Чингиза Айтматова, Валентина Распутіна, Віктора Астафьева й багатьох інших письменників. З темою природи тісно зв’язана творчість В. Распутіна. Письменник, що виріс у Сибіру, віддав своє серце цьому краю

Величні сибірські

простори, незвичайний мир байкальської природи, тайгові ліси назавжди прив’язують до себе людини. І душу письменника не може не боліти, бачачи, як знищується Природа, як владно й бездумно людина розпоряджається з нею, не замислюючись про Майбутнє своїх дітей. Таке вторгнення в природу губительно, і в першу чергу – для самої людини. Вимирають цілі села. І це трагедія для тих, хто кревними узами пов’язаний з рідною землею. Бабка Дар’я з повісті “Прощання із Запеклої” самовіддано захищає Село, що підлягає затопленню. Тут жили її предки, тут вона народилася й прожила нелегке життя. А от тепер її рідна
земля підлягає затопленню. Вишикувалося нове селище з новими будинками й з новим життям. Але це вже ніколи не буде та, рідна, кревна земля. Цій землі віддане життя. Для Дар’ї й інших старих це трагедія. Як дерево без грунту, так душу людини без рідної землі засихає. По-варварськи винищуючи природу, ми губимо свою душу. Людина, що знищує свої коріння, вчиняє злочин не тільки проти природи, він несе відповідальність перед людьми, перед своїм майбутнім. Тему природи й людини зачіпає у своїх добутках інший сибірський письменник Віктор Астафьев. У романі “Цар – риба” людина також іде проти природи. Особливо яскраво й гостро зачіпається ця проблема в одній з основних глав. Людина й природа – це одне ціле. І не можна цей зв’язок руйнувати. Але як часто в нашім житті з – за жадібності забувається в людині людин. Рибалка Игнатьич піймав величезного осетра – “цар – рибу”, як називали її в народі. Осліплений жадібністю, він не бажає відпустити рибу, але й упоратися з нею не може. У підсумку людини й риба, мисливець і жертва гинуть разом. Игнатьич згадує все своє життя, всі гріхи й приймає відбувається за “заслужену кару”. Як часто в сучасній літературі людин показаний істотою бездушним, сьогоденням варваром. Це і є головною думкою роману Чингиза Айтматова “Плаха”. Цей роман нікого не може залишити байдужим, він зачіпає за живе

Наше століття з його пороками знайшов реальне відбиття в “Пласі”. Людина йде проти природи, забувши, що він і сам частина її. Знищуючи природу, він тим самим прирікає себе на загибель, на плаху. На перших сторінках роману ми зустрічаємо пару вовків – синьооку вовчицю Акбару й сильного гарного вовка Ташчайнара.

Життя їх протікала в ” нескінченній погоні по нескінченним моюнкумским просторах. Айтматов розкриває перед читачами життя великої савани. Все йде своєю чергою, всі підвладно законам природи. Усе в природі взаємозалежно: “гнані й пренаступні – одне буття жорстокого буття”. У всім є своя гармонія, що руйнує людина. Людина вторгається в природу, порушуючи вічні закони. Дуже яскраво з усією жорстокістю показана сцена винищування сагайдаків. Заради власної наживи, заради виконання плану по мясосдаче людина розстрілює череди тварин. На тлі всіх злодіянь, чинених людиною, вовки виглядають куди більше гуманні й великодушними, чим самі люди. У Ташчайнаре й Акбаре більше людського. Вовки, рятуючи себе й своїх дитинчат, змушені залишати свої рідні місця, але ніде їм немає порятунку. Всі вовченята гинуть від рук людських. Людина ж в “Пласі” представлена у всій своїй низькості й бездуховності. Один з головних героїв роману – Авдий, що був семінарист, намагається встати на боротьбу за душі людські. Ведений щирим бажанням проповідувати вічні цінності, урятувати погублені душі, Авдий попадає в мир наркоманів і алкоголіків. Але не мають дії його слова, оповідання про Бога, розпачливі заклики до покаяння. І Авдий Калистратов гине від рук тих, кого він хотів урятувати. Кінець роману трагичен: гинуть і люди й вовки. Кожному своя плаха. Айтматов дає зрозуміти, що людина не цар природи, а невід’ємна частина її. Проблеми, підняті письменниками, стосуються кожного з нас. Їхнього добутку ясно дають зрозуміти, що людині настав час зупинитися й одуматися. Що ж ми втрачаємо, вирубуючи лісу, забруднюючи ріки й повітря, винищуючи тварин. Природа просить про допомогу, і тільки в наших силах зупинити катастрофу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Приклад твору на тему: Людина й природа в літературі Однієї із проблем, які хвилювали й, мабуть, будуть хвилювати людство протягом всіх століть його існування, є проблема взаємин людини й природи. Найтонший лірик і прекрасний знавець природи Панас Опанасович Фет так сформулював її в середині XIX століття: “Тільки людина, і тільки вона одна у всій світобудові, почуває потребу запитувати, що...
  2. Приклад шкільного твору: Людина й природа у творчості М. Т. Рильська Синьоока Україна, мальовнича Україна!.. Як тільки не називають наш чарівний край! Природа України приваблива своїм багатством, магічна у своїй чарівності. Деяким пощастило відразу пізнати її таємниці, не всім вона розкриває свої секрети. Лише обдаровані поетичні натури вводить вона в мир чарів своєї краси. Тільки найглибшим знавцям, самим відданим своїм захисникам...
  3. Варіант твору: Природа в літературі XX століття Неможливо відкрити газету й не прочитати в ній статтю про чергове екологічне нещастя. Статтю про вмирання Волги, джерелі озонового шару й про багатьох інших страшних речах! Соромно сказати, але скандинави приїжджають до нас зі своєю питною водою, а держава не може врятувати опромінених людей, і це роблять за кордоном. Ми...
  4. Екологічна Тема твору в сучасній літературі Як – те в кінотеатрі повторного фільму я випадково подивився старий фільм “Хазяїн тайги”. Хоча він був знятий ще до мого народження, але дуже мені сподобався. Молодий Золотухин грав дільничного міліціонера де – те в Сибіру, єдиного “в одну Сторону на п’ятдесят верст, а в іншу – на п’ятсот”. Він...
  5. Природа й людина. Вільна тема Улітку на клумбах парку море квітів… Восени палають спілими ягодами шипшина, глід, барбарис, зеленіють ялини, сосни. Уздовж доріг тягнуться нагору тополі. Багато будинків оточені високими туями, сріблистими ялинами й чагарниками. Як хочеться, щоб ця краса природи була вічною… Тільки що я прочитала оповідання Рея “И гримнув грім”. Прочитала й глибоко...
  6. Природа і людина у новелістиці О. Кобилянської (за новелою “Природа”) Саме в новелістиці талант О. Кобилянської розквітнув у повну силу. Новелу “Природа” Іван Франко зараховував до кращих новел цієї письменниці. Аналізуючи творчість О. Кобилянської в цілому, Л. Білецький визначав три характерні риси її новелістики: ліризм, психологізм та почуття природи. Ліризм проявлявся у глибокій внутрішній настроєності, переплетеній надзвичайно чуйним смутком, тугою...
  7. ПЛАНИ – KITC, Й. В. ГЕТЕ, Г. ГЕЙНЕ, Е. СЕТОН-ТОМПСОН, ДЖ. Р. КІПЛІНГ, АЛКМАН, М. ЛЕРМОНТОВ, МАЦУО БАСЬО, Ф. ТЮТЧЕВ – ПРИРОДА I ЛЮДИНА 5 клас ПРИРОДА I ЛЮДИНА ДЖ. KITC, Й. В. ГЕТЕ, Г. ГЕЙНЕ, Е. СЕТОН-ТОМПСОН, ДЖ. Р. КІПЛІНГ, АЛКМАН, М. ЛЕРМОНТОВ, МАЦУО БАСЬО, Ф. ТЮТЧЕВ ПЛАНИ Пейзаж у літературі 1. Поняття про пейзаж. (Пейзаж (фр. paysage від pays – країна, місцевість) – опис природи, будь-якого незамкнутого простору зовнішнього світу.) 2. Види...
  8. Чарівна природа України у творах Павла Тичини 1. Україна у віршах українських поетів. (Образ чарівної української природи зма­льовано у багатьох творах українських письменників – від Тараса Шевченка до сьогодення. Але в творах П. Тичини природа якась особлива, жива, яскрава.) 2. Взаємовідносини людини і природи у вірші П. Тичини “Гаї шумлять”. (У цьому вірші є і ліричний герой...
  9. ПЛАНИ – ДЖ. KITC, Й. В. ГЕТЕ, Г. ГЕЙНЕ, Е. СЕТОН-ТОМПСОН, ДЖ. Р. КІПЛІНГ, АЛКМАН, М. ЛЕРМОНТОВ, МАЦУО БАСЬО, Ф. ТЮТЧЕВ – ПРИРОДА I ЛЮДИНА 5 клас ПРИРОДА I ЛЮДИНА ДЖ. KITC, Й. В. ГЕТЕ, Г. ГЕЙНЕ, Е. СЕТОН-ТОМПСОН, ДЖ. Р. КІПЛІНГ, АЛКМАН, М. ЛЕРМОНТОВ, МАЦУО БАСЬО, Ф. ТЮТЧЕВ ПЛАНИ Пейзаж у літературі 1. Поняття про пейзаж. (Пейзаж (фр. paysage від pays – країна, місцевість) – опис природи, будь-якого незамкнутого простору зовнішнього світу.) 2. Види...
  10. Природа рідного краю У різних частинах земної кулі природа відрізняється. Навіть на території однієї країни можуть бути відмінності, якщо ця країна більша. Як, наприклад, Росія. У Росії, у різних місцях, природа може бути різної, сильно відрізнятися від природи інших місць. Тому рідна природа для кожної людини – своя. Наприклад, для одних людей, природа...
  11. Слово правди (за циклом “Сибірські новели”) “Сибірські новели” Бориса Антоненка-Давидовича – визначне явище в мистецькому житті України. Це правда про стероризовані у XX столітті український та інші народи, філософське осмислення причин жорстокостей радянської тоталітарної держави. Збірку митець почав творити в часи “застою”, а матеріал збирав у “захалявний” зшиток у таборах ГУЛАГу і Бамлагу. Рукописи новел письменникові...
  12. Тема твору по романі А. Рибакова “Діти Арбата” Усе почалося з дітей Миколи. Що бурмотали вони, умираючи В страшному підвалі? Всі ті ж слова, Що й нещасні діти Арбата. Час всеядно. Доля винувата, Немає за що – а віддається сповна. С. Куняев Я хочу дати рецензію на книгу Анатолія Рибакова “Діти Арбата”, що є моїм улюбленим добутком сучасної...
  13. Тема художнього твору Мотив у художньому творі (від італ. “привід, спонукання”) – тема ліричного твору (іноді другорядні Теми, що доповнюють основну); найменший елемент сюжету. Ідея твору (від грец. “вигляд, первообраз”) ядро авторського задуму, основна думка про змальовані у творі явища, висвітленню якої підпорядковані всі образи і художні засоби твору (Ідеали і переконання, які...
  14. “Людина і природа” Людина і природа нерозривно взаємопов’язані між собою. Це було завжди. Первісні люди настільки трепетно ставилися до природи, майже обожнювали її. І вогонь, і вода, і земля, і небо… Усі стихії бачилися первісній людині божествами. Та й рослини, і тварини, і птахи. Це трепетне ставлення до природи і зараз жевріє в...
  15. Історична Тема твору в літературі Минуле, сьогодення й Майбутнє… Історія… Ця сувора, загадкова й примхлива Пані беззастережно жорстока до одним і, як Жінка, настільки милостива й щедра до інших, що імена їх і справи залишаються в століттях. Помітьте, що багато понять, від яких так чи інакше залежить майбутнє народів, країн, подій і кожної людини окремо,...
  16. Тема твору “Шинель” Тема твору “Шинель”, – це людські страждання, що заздалегідь є соціально визначеними, оскільки багато що в житті залежить від чину (посади). Головний персонаж твору – Акакій Акакійович Башмачкін. Підкреслюючи типовість життєвих доль “маленьких людей”, Гоголь навмисно дає нам непевні характеристики Акакія Акакійовича: в “одному департаменті”, “один чиновник”, “трохи рябуватий”, “трохи...
  17. “Ствердження величні визвольного подвигу народу в творах української літератури” Одна з провідних традиційних тем в українській літературі є тема історичного розвитку і ствердження величі визвольного руху українського народу. Одним з перших творів про боротьбу слов’ян проти загарбників є відоме усім нашим сучасникам “Слово о полку Ігоревім”, твір, який висвітлює події, пов’язані з походом князя Ігоря Святославича на половців. Особливу...
  18. Людина й природа у творчості М. Рильська “И знову відчувається, що мир – один безкрайній будинок, що ти живеш, що всесвіт є, Що ти його часточка, що як білий голуб стане в небі, як сніжинка”. Людина – це добуток природи, а Природа теж вдячна людині за його дбайливе відношення до неї. Зразки пейзажної лірики можна зустріти в...
  19. “Природа – наш дім” Ще не так давно за історичними мірками сформувалася досить цікава тенденція. Згідно з офіційною статистикою, кількість жителів міст постійно зростає, але в той же час мешканців сіл стає все менше і менше. Здавалося б, у цьому немає нічого поганого, адже міста в більшій мірі призначені для життя. Але в той...
  20. Тема шкільного твору образ слуги Петра Гринева Савельича Дуже притягальний у повісті образ слуги Петра Гринева Савельича. Він виписаний найбільше повно й всебічно. Автор намагається показати Савельича в різних життєвих ситуаціях, даючи можливість героєві виявити всі властиві йому якості. Савельич піклувався про маленького пана, як про власного сина: переживав, коли Петруша болів, обурювався, коли юному Гриневу був виписаний...
Тема твору Величні сибірські простори (природа)
«
»