Тема та ідея, художні особливості поеми “Слово о полку Ігоревім”
Не одне покоління вчених спереча – природа лось з приводу жанрових особливостей “Слова о полку Ігоревім”. Адже твір має озиаки як фольклору, так і літератури.
Сам автор називає свій твір то “словом”, то “піснею”, то “повістю”. Згадки про Бояна, якого він вважає попередником, можливо, свідчать про пісенне призначення, твору. Наявність величання князів наближає “Слово…” до народних дум, які виконувались речитативом більш пізнього періоду. У літературі раннього Середньовіччя цей твір не має жанрових аналогів.
Ритмічна структура “Слова…” відзначається багатством і різноманітністю. Твір змінюється залежно від римування. У кожному уривку твору є ті чи інші повтори, які становлять свій ритм – у цьому полягає особливість творення звукових образів:
…ніч, стогнучи грозою, птиць збудила;
Лютий свист зблизька встав:
Див кличе з верху дерева…
…кричать теліги опівночі,
Мов-лебеді сполохані.
Ритм твору змінюється залежно від смислових інтонацій. Поема починається спокійними авторськими роздумами. Мінорного римування набувають рядки, які передають сум. Тривозі Ігоря перед втечею відповідає енергійний ритм.
Твір написано специфічними тропами двох груп: метафоричної та метонімічної. Найхарактернішими особливостями літературного стилю “Слова о полку Ігоревім” є лаконізм, який виявляється і у пристрасно-дієвому, живому зверненні до читача, в історичній конкретності і активній авторській оповіді. Розглянемо, наприклад, картину бою:
Стоїш ти в обороні,
Прищеш ти на воїв стрілами,
Гримиш ти об шоломи мечами харалужними.
Енергійні дієслівні форми теж вказують на дієвість:
Земля гуде.
Ріки мутно течуть.
Порохи поля прикривають.
Стяги говорять.
Автор поеми черпав лексику безпосередньо з народної розмовної мови. Деякі зразки давньої лексики увійшли до сучасної української літературної мови: туга, вельми, стяги в’ються, ні думою задумати, яруги, минули літа.
У творі широко використовуються постійні епітети: “чорний ворон”, “чисте поле”, “сірий вовк”, “сизий орел”. Це свідчить, що образна мовна система грунтується на фольклорі. Але у творі немає перенасиченості образними засобами. Епітети виконують роль прикметникових означень, а повторення епітетів не викликає почуття одноманітності.
У “Слові…” небагато порівнянь, а їх характер зумовлений тенденцією лаконічності. Є порівняння, які невіддільні Від метафор. Автор використав нову форму порівнянь – заперечні порівняння:
Не буря соколів занесла через поля широкії –
Стадами галки біжать до Дону великого.
Наявність порівнянь створює динаміку бою: половці біжать “як пардуже гніздо”, теліги скриплять, “мов лебеді сполохані”. Святослав вихопив Кобяка із половецьких полків, “як вихр”.
У поемі використано велику кількість метафор, їх удвічі більше, ніж порівнянь. Метафори, більшою мірою, асоціюються з господарською працею: сіяти стріли, кров’ю политі, зійшла туга, засіяти кістками.
Важливу роль у творі відіграє зображення природи. Подано розгорнуту її персоніфікацію. Вона страждає або радіє разом з людиною.
У плачі Ярославни персоніфікація доходить такого рівня, що природа сама стає образом. Автор наділяє її думками і почуттями. Сонце у творі володіє даром пророкування:
Тоді Ігор глянув на світлеє сонце й побачив,
Що воно тьмою всіх його воїв прикрило.
Ярославнаж звертається до світила, як до істоти, до покровителя. Природа сповнена передчуттям трагізму перед початком походу. В іншому епізоді сонце нарівні з людьми радіє поверненню Ігоря з полону:
Сонце світиться на небесах –
Ігор князь в Руській землі.
Герої твору теж уподібнюються до світил:
Темно-бо було в третій день:
Два сонця затемнились,
Оба багряні стовпи погасились
І з ними молоді два місяці,
Олег і Святослав.
Яскраві картини природи, зображені в “Слові…”, свідчать, що твір створено очевидцем походу.
Багатий ідейний зміст виражений системою яскравих художніх образів. Поетичні засоби твору підпорядковані творчому замислу поета, який вболівав за долю вітчизни. Руська земля є головним героєм твору. Автор, як її патріот, турбується за її незалежність, закликає до єдності у боротьбі проти ворогів. Один епізод у війні з половцями автор перетворив на подію загальнонародного значення, дав політичну оцінку цій події, показав співвітчизникам, яким горем для батьківщини стала поразка Ігоря. Невдалий похід – це наслідок феодальної роздробленості.
Провідній думці твору, необхідності в єднанні, підпорядковані й історичні екскурси (згадка про Олега Гориславича, про перемоги Володимира Святославича, про недавню перемогу Святослава Київського).
Заклик до єднання для оборони Руської землі з’єднує всі компоненти змісту твору й образні засоби творення змісту.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)