Героїчний епос: “Слово о полку Ігоревім”

У “Слові…” ж вона не виражена, оскільки поема відбиває іншу проблему – єдності Київської Русі з метою консолідації князів як гаранта протидії зовнішнім ворогам. Тому присутність християнського Бога тут не відчувається. Натомість чітко проступає система язичницьких уявлень. Сонце, вітер, тварини і птахи віщують князю Ігорю нещастя. До сил природи звертається за допомогою Ярославна, виливаючи тугу за чоловіком. Отже, незважаючи на те, що поема була написана більш ніж 200 років по хрещенню Києва, у ній не втрачені язичницькі міфологічні

уявлення первісних слов’ян: поклоніння силам природи, перевтілення людей у тварин, птахів, якто Ігоря в орла, вовка тощо.

Порівняльний аналіз образів поем виконуємо на уроках під час вивчення образної системи “Слова о полку Ігоревім”.

Князь Ігор любить свою батьківщину, відданий їй і готовий захищати рідну землю до останньої краплі крові. Він веде “свої хоробрі полки на землю Половецьку за землю Руську”. Новгородсіверський князь чесний і прямодушний, безмежно хоробрий. Ці якості він зумів виховати і у своїх дружинників. І автор поеми, і Святослав Київський, і Всеволод не раз називають

Ігоря хоробрим, сміливим соколом. Князь наділений великою силою волі: у важку хвилину бою він повертає відступаючу дружину на допомогу Всеволодові. Цей епізод свідчить також про воєнне мистецтво князя, про розуміння ролі взаємодопомоги в бою.

Як справжній воїн, Ігор уміє надихати дружинників своїм словом. Перед початком походу він тепло й сердечно звертається до свого війська: “Браття й дружино! Краще ж би порубаним бути, ніж полоненим бути”. Ці словазвернення князя підтверджують його людську гідність, самоповагу. Точно, повоєнному визначає князь Ігор мету походу: або “головою своєю наложити”, або перемогти – “напитися шоломом із Дону”. Вона засвідчує готовність мудрого князя воювати до кінця.

Попри всі достоїнства князя йому притаманні й серйозні вади характеру. Він необачно виступає в далекий степовий похід з невеликою дружиною, не заручившись підтримкою київського князя. Недалекоглядний князь мріє про особисту славу, не здатний тверезо оцінити обстановку. Безрозсудливого князя не зупиняють навіть загрози віщування (затемнення сонця: “Тоді Ігор глянув на світле сонце і побачив: від нього тьмою всі його воїни закриті”), грізні явища природи. Поразка Ігоря призвела до того, що “горе розлилося по Руській землі, печаль буйна потекла серед землі Руської”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Героїчний епос: “Слово о полку Ігоревім”