Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Тема села в сучасній літературі (по добутках В. Распутіна)

Тема села в сучасній літературі (по добутках В. Распутіна)

Зірка полів горить, не вгасаючи,

Для всіх тривожних жителів землі,

Своїм променем привітним стосуючись

Всіх міст, що піднялися вдалині.

Н. Фляків

Творчість відомого російського письменника, нашого сучасника, Валентина Распутіна здебільшого присвячено проблемам села. Він з тих російських мислителів, які не без підстави вважають Село центром нашого “національного космосу”, вузлом безлічі життєво важливих і не розв’язних до цієї пори проблем. Уже після виходу у світло його першої повісті “Гроші для Марії” він

потрапив у поле зору серйозної літературної критики й знайшов широкого читача. Далі, одна за інший, сталі виходити книги: “Останній строк”, “Прощання із Запеклої”, “Живи й помни”, “Пожежу”, які зробили Распутіна одним із провідних письменників країни.

Все це відбувалося на початку 70-х років. Наша країна переживала глибокі й не всіма прийняті соціальні зміни. Науково-технічна революція запаморочила гарячих голів, породила міф про рятівну роль науки й техніки для всього людства, а для Росії особливо. Поезія в цей момент віддала перевагу крайнім урбаністам, вийшла на естраду. Поети, що

оспівують село, такі, як Микола Фляків, залишалися в тіні. Цей явно руйнівний процес виправдувався почасти успіхами в скоренні космосу, виникненням атомної енергетики, нових заводів і міст. Про наслідки ніхто, вірніше, майже ніхто не замислювався. Зараз ми бачимо, до чого привело захоплення науково-технічним прогресом. Мир жахнувся перед чорнобильською катастрофою, пересохнув Арал, штучні моря перетворилися в болота. Мільйони людей зривалися з насиджених місць, відправляючись на “великі будівництва комунізму”. Люди, відриваючись від своїх Корінь, убожіли духовно. Особливо постраждало російське село. Взагалі, якщо задуматися, скільки негод випало на плечі селян, страшно стає.

Не випадково наприкінці 60-х років у нашій літературі виникає таке явище, як “сільська проза”. Тому що письменники не могли миритися з таким положенням російського села. Рух висунув на перший план громадського життя країни талановитих письменників – Распутіна, Белова, Абрамова, Носова, Шукшина. Їх ще називають “почвенниками”, тому що вони ратують за збереження родових корінь.

Повести Распутіна “Останній строк”, “Прощання із Запеклої”, “Пожежу” як би становлять трилогію про російське село, про загибель “селянської Атлантиди”. Мотиви катастрофи, розставання звучать у самих назвах цих повістей. До повісті “Пожежа” письменник взяла епіграфом слова з народної пісні: “Горить, горить село рідне…” Положення із селами в країні було таке, що даний епіграф відбивав буквально суть розору, що відбувається в них.

Завдяки таланту В. Распутіна образи його героїв-селян як би вступили в боротьбу за порятунок села й усього, що пов’язане із цією стороною життя людини. Баба Ганна з “Останнього строку” і баба Дар’я з “Прощання із Запеклої” сталі втіленням народної мудрості, що дається не стільки читанням книг, скільки життєвим досвідом, працею.

Цікаво починається повість “Останній строк”: баба Ганна лежить на вузькому залізному ліжку біля печі й чекає смерті. Її молодший син Михайло, розуміючи, що розставання з матір’ю близько, викликає інших дітей Ганни попрощатися з матір’ю. Але саму її улюблену дочку Танчору не запросив, тому що точно по-крестьянски розрахував – матір, очікуючи приїзду улюбленої дочки, протримається на землі ще зайвих кілька днів. Так воно й вийшло: очікування молодшенької продовжило Ганні життя. Опис цих днів і становить сюжет повести.

Перед читачем встає образ простій росіянці жінки, що прожила важке життя, що втратило чоловіка й дітей, але душі, що зберегла моральну чистоту. Моральний зв’язок з рідними коріннями допомагає їй вистояти в найтяжких умовах.

Вони накрепко засвоїли ті строгі моральні заповіді, які передавалися з покоління в покоління і яким Ганна випливала все життя. Заповіді прості: працювати не покладаючи рук, тримати будинок у чистоті й статку, виховувати дітей чесними людьми.

Під час оповідання автор звертається до історії російського села. Його героїня згадує роки колективізації. Тоді в неї забрали єдину корову Світанок. Але корова по старій звичці по вечорах після доїння приходила до знайомої хвіртки. Ганна зверталася з коровою, як з рідною істотою: виносила їй підсолену кірку хліба, підмивала вим’я. Один раз вона вирішила перевірити, чи добре подоена Світанок, і узялася за соски. Виявилося, що у вим’ї залишилося ще небагато молока. Ганна стала подаивать корову й віддавала молоко дітям. Робила вона це тайкома, щоб ніхто не догадався. Але таємниця незабаром розкрилася: дочка Люся випадково побачила, як Ганна доїла корову. Треба тільки уявити собі, до якого ступеня совісної була ця жінка, якщо після цього “извиноватила себе” і “в очі-те Люсе до-о-олго не могла дивитися”. А молоко-те це допомогло дітям вижити у важкий рік. Почуття гріха, властивим всім чесним і добрим людям, знайшло вихід у свого роду сповіді: Ганна розповіла про незаконне доїння подрузі Миронихе, але й розповідаючи продовжувала сильно соромитися свого вчинку. Ганна боялася й соромилася не громадського осуду, а просто скритність учинку вже сама по собі суперечила моральним заповідям її предків.

Распутін філософськи завершує повість. У день, коли діти роз’їжджаються, Ганна вмирає. У селі залишається один Михайло, без рідні його життя стає млявою. Інші, покинувши назавжди село, не знаходять щастя в місті. Відірвані від своїх корінь, вони втратили моральну силу душі, що все життя допомагала переборювати труднощі їхньої матері. Повість В. Распутіна “Останній строк” я вважаю програмної у Творчості письменника.

У цьому змісті сільська тема завжди буде актуальної й життєво необхідної для нашого суспільства.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Моральність у сучасній літературі по добутку В Распутіна “Останній строк” Повість “Останній строк”, що сам В. Распутін назвав головної зі своїх книг, торкнути багато моральних роблем, оголила пороки суспільства. У добутку В. Распутін показав взаємини усередині сім’ї, підняв проблему поваги до батьків, дуже актуальну в наш час, розкрив і показав головну рану сучасності – Алкоголізм, порушив питання про совість і...
  2. Мотиви російського села в сучасній літературі Мовчав, задумавшись, і я, Звичним поглядом споглядаючи, Лиховісне свято буття, Збентежений вид рідного краю. Н. Фляків Поет Микола Фляків одним з перших у сучасній літературі підтримав традицію російських класиків: Пушкіна, Лермонтова, Тургенєва, Тютчева, Фета, Єсеніна, Пришвіна, у Творчості яких первозданна Природа, її свіжість і краса посідали не останнє місце. Слава...
  3. “Людина й природа в сучасній літературі (по одному-двох добутках) “Людина й Природа в сучасній літературі (по одному-двох добутках) Двадцяте століття принесло людству безліч проблем, і серед них екологічну. Всі частіше доводиться замислюватися про наслідки нераціонального використання природних ресурсів, про небезпеку забруднення грунту, води й повітря. Природно, Література не може обійти цю проблему. Найбільше гостро екологічна тема коштує у фантастичній...
  4. ЕКОЛОГІЧНА ТЕМА В СУЧАСНІЙ ЛІТЕРАТУРІ ЕКОЛОГІЧНА ТЕМА В СУЧАСНІЙ ЛІТЕРАТУРІ Смутно. І ні риса не зрозуміти, що там мозгует режим: Північним рікам шиї згорнути або відняти Гольфстрім! Фазиль Искандер. Як те в кінотеатрі повторного фільму я випадково подивився старий фільм “Хазяїн тайги”. Хоча він був знятий ще до мого народження, але дуже мені сподобався. Молодий...
  5. Екологічна Тема твору в сучасній літературі Як – те в кінотеатрі повторного фільму я випадково подивився старий фільм “Хазяїн тайги”. Хоча він був знятий ще до мого народження, але дуже мені сподобався. Молодий Золотухин грав дільничного міліціонера де – те в Сибіру, єдиного “в одну Сторону на п’ятдесят верст, а в іншу – на п’ятсот”. Він...
  6. Доля російського села в повісті Распутіна “Прощання із Запеклої” И нарешті, прийшов час, коли кращі письменники й публіцисти вдарили в дзвін, прагнучи попередити нас, що природу треба рятувати. Ю. Черниченко зрівняв сучасні відносини людини й природи із громадянською війною: “Не було б громадян – не було б ніякої війни”. Із закликом задуматися про проблеми екології виступили такі чудові письменники,...
  7. Людина й природа в сучасній літературі У російській літературі радянського періоду, взаимоотношение людини із природою часто зображувалися відповідно до тези тургеневского Базарова ” Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник.” Довгий час кожний з гордістю вимовляв: “Широкий країна моя рідна, багато в ній лісів, полів і рік… “. Так якщо багато – чи...
  8. Доля російського села в літературі другої половини XX століття Моральні проблеми в добутках сучасних письменників Моральні уроки історії як одна з тем сучасної російської літератури [Російське Село… Яка вона? Що ми маємо на увазі, коли вимовляємо слово \”село\”? Відразу ж пригадується старий будинок, запах свіжого сіна, неосяжні поля й луги. А ще пригадуються селяни, ці трудівники, і їх міцні...
  9. Тема совісті, боргу, милосердя, добра в повісті В. Распутіна “Останній строк” Проблема моральності в наш час стала особливо актуальної. У нашому суспільстві назріла потреба говорити й міркувати про людську психологію, що змінюється, про взаємини між людьми, про той сенс життя, що так невпинно й так болісно осягають герої й героїні повістей і оповідань. Зараз ми на кожному кроці зустрічаємо втрату людських...
  10. Твір по літературі по повісті В. Г. Распутіна “Пожежа” Одна із серйозних соціально-психологічних проблем, що вирішується сучасною літературою, складається в правильності вибору героєм місця в житті, точності своєї мети. Міркування про нашого сучасника і його життя, про його громадянську мужність і моральну позицію веде у своїх повістях один із самих талановитих письменників нашого часу – Валентин Распутін. Повість “Пожежа”...
  11. Долі російського села в літературі 1980-х років (В. Распутін “Прощання із Запеклої”, А. Солженицын “Матренин двір”) Приїжджаючи до них улітку відпочивати, а точніше, працювати, ми своїми очами бачимо, як важке життя селян і наскільки складно нам, міським, пристосуватися до цього життя. Але завжди хочеться приїхати в Село, відпочити від міської суєти. Багато письменників торкнулися у своїй Творчості долю російського села. Одні захоплювалися сільською природою й “училися...
  12. Доля народу й природи в добутках В. Распутіна (по повістях “Прощання із Запеклої”, “Пожежу”) У повісті “Пожежа” письменник розкрила стихію наживи, психологію рвачів, які збіглися на пожежу нібито для того, щоб його гасити, але від спокус перед горами винесеного з палаючих складів товару удержатися не в змозі. Одні гасять і рятують, а інші п’ють урятовану горілку й мародерствують. У повісті все, що відбувається освітлено...
  13. Тема жалю й милосердя у творах Валентина Распутіна Скромний і зовсім не новий сюжет, повсякденний матеріал – так звідки ж відчуття радості, що залишає повість Валентина Распутіна? Ну баба, вісімдесят років прожила, дітей народила. У живі залишилися двоє синів і три дочки. У молодшого, Михайла, що один з усіх залишився в селі, воно й доживає своє століття. Тепер...
  14. Возлюби ближнього. Тема милосердя в сучасній прозі Гуманізм… Зараз, на початку нового століття, століття машин і швидкостей, ми знову вертаємося до цієї Теми. Чи будемо задавлені сверхпрактичностью, або ж людське в нас переможе цю сховану жорстокість? Достоєвський уважав, що “краса врятує мир”. Я вважаю, що саме краса людської душі врятує нас. А поки питання гуманізму й милосердя...
  15. Людина і природа в сучасній літературі Недавно я випадково подивився старий фільм “Хазяїн тайги”. Хоча він був знятий ще до мого народження, але дуже мені сподобався. Молодий Золотухин грав дільничного міліціонера десь у Сибіру, єдиного “в одну сторону на п’ятдесят верст, а в іншу – на п’ятсот”. Він бореться із браконьєрами і перемагає. Тоді-то я вперше...
  16. Повести В. Распутіна Стрижневу лінію Творчості одного з визнаних майстрів “сільської прози” Валентина Распутіна (рід. 1937) становить дослідження конфлікту між мудрим мироотношением і немудрим – чи метушливим, зовнішнім, чи бездумним – існуванням. На початку цієї лінії коштує повість “Останній строк” (1970). І вже тут Распутін шукає глибинні коріння його конфлікту, що цікавить. Щоб...
  17. Роздум: Проблеми моральності в сучасній літературі Найважливіше з людських зусиль – прагнення до моральності. Від нього залежить наша внутрішня стійкість і саме наше існування. Тільки моральність у наших вчинках надає красу і достоїнство нашого життя. Зробити її живою силою і допомогти ясно усвідомити її значення – головне завдання утворення. Альберт Ейнштейн “Людина народжується не просто для...
  18. Тема “батьків” і “дітей” у повісті В. Г. Распутіна “Останній строк” У центрі оповідання – образ баби Ганни, що гідно прожила нелегке життя й оказавшейся на порозі смерті. У цю годину навколо її зібралися всі ті, заради кого вона жила, кому присвятила свої сили, кому віддала своє серце, свою любов. Це, звичайно ж, її діти. Ганна виростила п’ятьох дітей, ще п’ятьох...
  19. Образ матері в повісті В Распутіна “Останній строк” Чарівний образ жінки-матері створив В. Распутін у повісті “Останній строк”. Ганна наділена щедрим серцем, умінням прощати образи, оточувати людей теплотою й турботою. В образі своєї героїні автор втілив свої таємні думки про велику духовну силу російської жінки, про величезну моральну значимість її природної ролі матері, здатною своєю любов’ю протистояти злу...
  20. Культ особистості в сучасній літературі Це було, коли посміхався тільки мертвий, спокою радий. А. А. Ахматова Переосмислення періоду культу особистості намітилося в літературі на початку 60-х років. Виходять “Дві зими й три літа” Ф. Абрамова, “Звична справа” В. Белова. Випереджаючи суспільну свідомість, вони свідчили про щире положення справ у нашім суспільстві кінця 40-х – початку...
Тема села в сучасній літературі (по добутках В. Распутіна)
«
»