Тема революції і її втілення в поемі А. Блоку “Дванадцять”
Блок зустрів революцію захоплено й упоєно. У статті “Інтелігенція й революція”, надрукованої незабаром після Жовтня, Блок викликував: “Що ж задумано? Переробити все… Всім тілом, всім серцем, всією свідомістю – слухайте Революцію”.
У січні 1918 року Блок створив знамениту поему ” Дванадцять “. У ній він з найбільшою пристрастю й величезною майстерністю запам’ятав открившийся йому в романтичних заметілях і пожежах образ нової, вільної, революційної батьківщини. Вірний своїм споконвічним поданням про “Росі-бур”,
Ми на горі всім буржуям
Світову пожежу роздуємо,
Світова пожежа в крові –
Господи, благослови!
Воістину чудовий знайдений Блоком сильний, сміливий, свіжий образ миру, що звалився:
Коштує буржуй, як пес голодний,
Коштує безмовний, як питання,
И старий мир, як пес безрідний,
Коштує за ним, піджавши хвіст
Сама революція показана в поемі в узагальнено-символічному образі всесвітнього вітру, заметілі, що уривається в життя
Чорний вечір
Білий сніг
Вітер, вітер!
На ногах не коштує людина
Герої поеми – дванадцять червоногвардійців. Про кожне з них окремо нічого не сказано, але разом вони – сила, що зруйнує мир “дощенту”. Ці герої до кінця й не розуміють, яка їх ціль. На початку шляху Блок зобразив їх як анархістів, руйнівників. Вони зовсім не організовані, у них є тільки “свята злість”. Червоногвардійців веде ненависть, а не любов клюдям.
Вони не придбали ще собі нового Бога, а віру в старого вже втратили. І отут автор показує безглузде, нічим не виправдане вбивство. Тільки після цього потрясіння червоногвардійці розуміють щире своє призначення, усвідомлюють свою відповідальність за долю країни
Однак, до самого кінця, вони йдуть “без імені святого”, а виходить, не розуміючи й не приймаючи остаточно ідеалів нового життя. І тоді Блок виводить образ Христа, що очолює із червоним прапором у руках переможний марш червоногвардійців:
И за хуртовиною не бачимо,
И від кулі невридим
Ніжною ходою надхуртовинної,
Сніжним розсипом перлової,
У білому віночку із троянд
Спереду – Ісус Христос
Малюючи Христа, Блок виходив зі своїх суб’єктивних подань про раннє християнство як про бунтарську силу, що розтрощила у свій час старий язичеський мир. Для Блоку образ Христа – уособлення нової всесвітньої й вселюдської релігії, призначення цієї нової віри – у служінні відновленню життя
У такім значенні, як мені здається, Христос з’явився у фіналі поеми, знаменуючи ідею нового миру, в ім’я якого герої поеми творять свою відплату над силами миру старого
Але образ Христа все-таки вносить протиріччя в полум’яну революційну музику поеми. Блок сприйняв революцію як всесвітня пожежа, що повинен була принести за собою бажане відновлення. Невипадково, що після 1918 року він не написав нічого істотного до самої смерті в 1921 році. Блок був розчарований від того, що революція не з’явилася тим, що він у ній хотів побачити. По вираженню самого поета, причиною тому стало “соціалістичне будівництво”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)