Тема гуманізму в романі Ж. Верна “П’ятнадцятирічний капітан” Знаменитий французький письменник Жуль Берн увійшов у світову літературу як перший класик науково-фантастичного роману й чудовий майстер роману пригод. “П’ятнадцятирічний капітан” був і залишається в числі його найпопулярніших романів. Найважливіше завдання автора полягало в тому, щоб дати читачам правдиве уявлення про трагічну долю корінного населення “чорного материка”. Найяскравіші сторінки присвячені в “П’ятнадцятирічному капітані” викриттю
работоргівців. Обурення Жуля Берна безмежне. Іноді він досягає високого публіцистичного пафосу: “”Работоргівля”! Усі знають, що значить це страшне слово, якому не повинно бути місця в людській мові”. Лиховісні фігури работоргівців – португальців Негоро й Кримбри, американця Гарріса, араба Ибн-Хаміса, віроломного негра Алвіша – аж ніяк не є плодом авторської фантазії. Відомо, наприклад, що работоргі-вець Алвіш існував насправді. Відомості про цього нелюда, який продав у рабство десятки тисяч своїх одноплемінників, Жуль Берн почерпнув, як він сам зазначає, із записок англійського мандрівника
Камерона. Колишні португальські колонії: Ангола на південному заході Африки, де розгортається дія роману, і Мозамбік на південному сході – здавна служили головними центрами работоргівлі й поставляли негрів-невільників переважно до Північної й Південної Америки, а також у країни Азії та Сходу. У першій половині XIX століття уряди деяких європейських держав, зацікавлені в тому, щоб використати народи колоніальних країн для розробки природних багатств і добування сировини на їхній батьківщині, скасували работоргівлю. Але, незважаючи на те, що рух аболіціоністів (прихильників звільнення негрів) призвів до офіційної заборони работоргівлі, вона ще довго процвітала в колоніях при потуранні, а іноді – і прямому сприянні місцевої влади. “Ганебна торгівля людьми, – пише автор, – довгий час із великою, вигодою для себе вироблялася європейськими націями, що мали колонії за океаном. Пройшло вже багато років після заборони торгівлі рабами. Однак вона усе ще ведеться, і притому у немалих розмірах, – головним чином у Центральній Африці…” “П’ятнадцятирічний капітан” був написаний у період запеклого суперництва й боротьби європейських держав за панування в цій великій частині світу. З того часу у світі відбулися великі зміни. За останні десятиліття на території Африки утворилося безліч незалежних держав, що розвиваються. Неоколонізатори робили й роблять все можливе для того, щоб утруднити можливість корінному населенню чорної Африки об’єднатися й знайти справжню незалежність. Але історію повернути назад неможливо! Народи Центральної й Південної Африки добре розуміють, що тільки остаточна ліквідація пережитків колоніальної системи принесе їм повне рятування від рабства і зробить їх творцями своєї власної долі. У романі “П’ятнадцятирічний капітан” надзвичайні пригоди героїн, як завжди у Жуля Верна, викликані ланцюгом випадків і перешкод, що заважають їм здійснити первісний намір. Протягом усього лише піврічного терміну (дія відбувається з лютого по кінець липня 1873 року) герої переживають десятки дивних пригод у відкритому морі й у нетрях тропічної Африки, куди вони потрапляють всупереч своїй волі, через злий намір закоренілого злочинця, работоргівця Негоро. Ця книга з перших сторінок приковує увагу читача цікавим, захоплюючим сюжетом, сміливістю й шляхетністю головних героїв – юного капітана Діка Сенда й негра Геркулеса. Не зупиняючись перед жодними труднощами й ризикуючи життям на кожному кроці, вони виявляють надзвичайну мужність і спритність саме в ті хвилини, коли, здавалося б, ніщо вже не може врятувати від неминучої смерті ні їх самих, ні їхніх беззахисних друзів: місіс Уелдон з її маленьким сином Джеком і смішного, неуважного вченого – кузена Бенедикта. У центрі твору – образ Діка Сенда, хороброго, талановитого юнака, що взяв на себе командування шхуною-бригом, здійснив подорож в Анголу, аби урятувати людям життя. Це образ мужньої, розумної й шляхетної людини, готової ризикувати життям, щоб урятувати інших. Пізніше письменник так сказав про свого Діка Сенда: “В “П’ятнадцятирічному капітані” я спробував показати, що можуть зробити розум і хоробрість підлітка в боротьбі з небезпеками й труднощами, які змусили його покласти на себе відповідальність, не властиву його віку”. Небезпеки й перешкоди загартовують волю Діка Сенда й форсують розвиток його характеру. Кращі якості головного героя: енергія й сила волі, сміливість і наполегливість, справедливість і шляхетність – зробили його одним з найулюбленіших і найпопулярніших героїв Жуля Верна. Найважливіший скарб, що є в людини, не залежить від національності, часу, в якому вона живе, країни. Це людяність, чуйність, сміливість, мужність, справедливість, повага до людей, які тебе оточують, любов до батьківщини, бажання прийти на допомогу тим, кому вона потрібна. Саме ця гуманістична ідея втілена в образі Діка Сенда. Свої твори Жуль Верн присвячував підліткам і молоді. Слава письменника майже відразу поширилася за межі Франції, його романи почали перекладати в багатьох країнах. Письменник створив новий тип пригодницького роману, збагатив його новим науковим і гуманістичним змістом. Жуль Верн – творець наукового роману й нового типу героїв – розумних та інтелігентних людей, які прагнуть до знань і самовдосконалення. Обравши мету, вони йдуть до неї, переборюючи всі труднощі, небезпеки, відстоюють справедливість, волю. Служити науці, людським ідеалам – це їхня життєва позиція. Жуля Верна люблять, як і раніше, оскільки поезія людської мрії й відваги, що оживляє його твори, дотепер не втратила життєствердної сили… Він вірив у щасливе майбутнє людства, тому що вірив у людину. Саме людина, особистість – в центрі уваги кожного з його творів.
